До 2050 року населення України буде складати 35 млн, — соціолог

У студії «Громадського радіо» працюють Євген Павлюковський та Любомир Ференс.

Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені Михайла Васильовича Птухи, розповідає про демографічну ситуацію в Україні.

Любомир Ференс: Чисельність постійного населення України станом на 1 червня 2016 року склала 42 мільйони 503 тисячі осіб. Це на 163 тисячі менше, ніж на той самий період минулого року. З чим це пов’язано?

Олександр Гладун: Це пов’язано з тими демографічними процесами, які відбуваються у нас зараз в Україні.

Треба зазначити, що ця цифра не враховує населення Криму, яке дорівнює 2,3 мільйони. Там ситуація щодо чисельності населення залишається приблизно стабільною.

Скорочення населення в Україні відбувається дуже давно. Негативні тенденції в природному русі населення виявились ще в кінці 60-х років. Але в явному вигляді, коли смертність почала перевищувати народжуваність, — в 90-х роках. На початку цих років нас було 52 мільйони, після цього розпочався різкий спад в чисельності населення.

Ситуація, яку ми бачимо сьогодні обумовлена багатьма чинниками. По-перше, суто демографічними процесами, по-друге, економічною кризою, яка була в нас на початку 90-х років.

Євген Павлюковський: Але найстрашніше, мабуть, не та тенденція, яка вже є, а той прогноз, який дається. І ваш Інститут, і інші науково-дослідні заклади прогнозують, що тенденція до скорочення населення продовжиться і, можливо, навіть збільшиться.

Любомир Ференс: Говорять про так звану демографічну яму, яка має настати чи цього року, чи в наступних роках.

Олександр Гладун: Щодо загальних тенденцій, то вони дійсно будуть негативні, і переламати їх найближчим часом не вдасться. За прогнозами нашого Інституту в середині цього століття, 50-60 роки, чисельність населення в Україні буде приблизно 35 мільйонів. Це при тому, що ми також рахували Крим. Це стала тенденція, яка обумовлена зниженням народжуваності, яке у нас спостерігається, і тим фактором, що у нас дуже старе населення. В Україні частка осіб у віці 60 років і старше — 22%.

Євген Павлюковський: А загалом, які показники по сусідніх країнах, у них ця частка менше?

Олександр Гладун: Так, менше.

Любомир Ференс: Як вирішити цю проблему? Європейські країни так само зіштовхуються з нею, але вирішують її за рахунок мігрантів, наскільки я знаю.

Олександр Гладун: По-перше, в західних країнах живуть довше, тому і чисельність населення зберігається. Якщо ми візьмемо цей показник в Україні через п’ять років, він вже буде дорівнювати 15%.

З іншого боку, якщо ми візьмемо дітей у віці до 15 років, у нас їх всього 15%.

Любомир Ференс: Українці не хочуть народжувати?

Олександр Гладун: Ми ввійшли в загальний тренд, який існує у західній Європі, і наклалось декілька чинників. По-перше, це зниження народжуваності. Воно було обумовлено урбанізацією і переходом на новий режим відтворення населення. Зараз у нас одна жінка народжує півтори дитини в середньому, в Європі цей показник — 1,8-1,9.

Другий чинник — чисельність жінок репродуктивного віку. У нас на початку 90-х років увійшли в період дітородіння онуки тих осіб, які повинні були народитися, якби, наприклад, не було Другої світової війни.

Євген Павлюковський: Якщо говорити про фактор війни, який в нас зараз є. Яка частка російської агресій у демографічній проблемі Україини?

Олександр Гладун: Це стане зрозуміло, коли війна закінчиться. Зараз оцінити цей окремий фактор неможливо, тому що всі процеси накладаються один на одного. В цілому, під час війн у всіх країнах народжуваність скорочується, смертність збільшується. У нас бойові дії носять локальний характер і зачепили тільки дві області. Там, беззаперечно, це дуже впливає на кількість населення: і на смертність, і на народжуваність. В інших регіонах на смертність впливає те, що вояки гинуть і з інших областей. А на народжуваність — чим далі від фронту, тим менше воно має впливати суто психологічно.

Любомир Ференс: А якщо говорити про міграцію. Українці і далі мігрують і дають свій від’ємний показник до загальної кількості населення?

Олександр Гладун: Дуже великі міграційні потоки були на початку 90-х років. Хоча відразу після набуття незалежності у нас було позитивне сальдо міграції, тобто чисельність населення за рахунок міграції зростала за рахунок українців, які жили в інших республіках, але вирішили повернутись в Україну. Потім збільшився виїзд і приблизно в 2005-2006 роках ситуація стабілізувалась, ми маємо невеликий щорічний міграційний приріст. Це приблизно 15-20 тисяч людей.

Любомир Ференс: А в наступні роки Україна може стати місцем перебування, наприклад, для мігрантів Близького Сходу?

Євген Павлюковський: І наскільки це було б позитивним для нас? І взагалі, наскільки Україна буде цікавою для цих біженців, тому що зараз вони розглядають її як певний перевалочний пункт.

Олександр Гладун: В економічному сенсі вони і далі так будуть розглядати Україну.

У нас у державі немає міграційної політики як такої.

Так, заміщувати чисельність населення, що скорочується, за рахунок мігрантів можна, але велика кількість мігрантів з Близького Сходу почне призводити до певного напруження у суспільстві.

Євген Павлюковський: 7-8 років тому один професор соціології мені сказав, що Україна не зможе подолати наслідки демографічної кризи, навіть якщо ми облишимо всі справи і всі разом почнемо робити дітей. Якщо в нас трохи покращиться економічна і соціальна ситуація в країні, коли ми зможемо відчути позитивний ефект і чи реально це в тих умовах, які є і будуть в найближчі рокі в Україні?

Олександр Гладун: Тут дуже важливий економічний чинник. За опитуваннями, які проводять серед населення щодо в середньому у нас хочуть мати дві дитини у сім’ї. І це вже добре. Хоча для того, щоб був нульовий природній приріст треба народжувати приблизно 2,1-2,3 дитини. Але, якщо економічна ситуація не зміниться у кращу сторону, нічого доброго з цього не вийде, тому що у нас зараз більшість працюючих людей, по-суті, є бідними. Проте все це дуже залежить від демографічних структур, від співвідношення поколінь, тому що відношення між статями, між окремими віковими групами змінюються дуже повільно.

Любомир Ференс: Дехто з ваших колег з інших інститутів кажуть, що економічний чинник не є визначальним. Досить сильно похитнулися цінності українців. Чи впливає на загальну ситуацію нівелювання сімейними цінностями?

Олександр Гладун: В Україні сім’я завжди була цінністю. Просто її форми та сімейні стосунки змінюються. Зараз багато цивільних шлюбів. В принципі, любов до сім’ї, на мою думку, сприяє народжуваності.

Євген Павлюковський: Скільки років може знадобитися, щоб при стабільній економічній ситуації Україна мала позитивний приріст?

Олександр Гладун: Я думаю, що не менше 30 років.