Дуда вдруге президент: чому розділилось польське суспільство і що буде у відносинах з Україною?

Президент Польщі Анджей Дуда склав присягу на другий, п’ятирічний термін повноважень глави держави

Ведучі

Василь Шандро

Гостi

Юрій Панченко,

Станіслав Желіховський

Дуда вдруге президент: чому розділилось польське суспільство і що буде у відносинах з Україною?
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/08/hr-hh-20-08-07_zhelikhovskiy_panchenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/08/hr-hh-20-08-07_zhelikhovskiy_panchenko.mp3
Дуда вдруге президент: чому розділилось польське суспільство і що буде у відносинах з Україною?
0:00
/
0:00

«Я хочу бути президентом у важливих для всіх поляків питаннях», — заявив Дуда під час своєї інавгураційної промови.

Чимало опозиційних політиків відмовилися прийти на церемонію. Серед запрошених колишніх президентів був присутнім лише Александр Квасневський.

Нагадаємо, чинний президент Польщі Анджей Дуда у другому турі президентських виборів 12 липня випередив свого опонента — мера Варшави Рафала Тшасковського – майже на 2,5%. Дуда набрав трохи більше 51% голосів.

Чи зможе Анджей Дуда бути президентом для всіх поляків, враховуючи те, що його не підтримала майже половина населення Польщі? Про це та інше ми поговорили з кандидатом політичних наук, провідним фахівцем Дипломатичної академії України ім. Геннадія Удовенка Станіславом Желіховським та редактором «Європейської правди» Юрієм Панченком, які написали спільну статтю на сайті «Європейської правди» — «Бойкот для Дуди: як зміниться Польща після виборів і що це означає для України».

Василь Шандро: Пане Юрію, чи дійсно ми можемо говорити про розкол у суспільстві, чи це така медіатехнологія?

Юрій Панченко: Мені здається, що розкол існує, і справа не тільки у тому, що 51% голосує за одного кандидата і майже 50% — за іншого. Із цим ще можна погодитися, у цьому суть демократії. Проблема у тому, що для знаної частини суспільства не так важливо, хто при владі, якщо діють закони. І для половини суспільства перемога Дуди означає, що Польща віддаляється від Європи та від демократичних цінностей, і зрештою може піти шляхом Угорщини, яку постійно критикують у Євросоюзі. А для прихильників Дуди перемога лібералів є повною зрадою національної ідентичності, де є місце «знищенню» інституту родини, цінностей, особливої ролі церкви у польському суспільстві. І Анджей Дуда, до речі, дуже сильно грав на цьому. Він під час передвиборчої кампанії намагався вивести Тшасковського на незручну тему ЛГБТ, щоб таким чином відібрати в нього частину голосів.

Василь Шандро: Пане Станіславе, якщо продовжити тему розколу по лінії традиційних цінностей і ліберальних цінностей, це коректно узагальнити в такий спосіб для розуміння?

Станіслав Желіховський: Так, дійсно, польське суспільство має форми розколотості. Так склалося, що партія «Право і справедливість», яку уособлював Анджей Дуда, вважається більш консервативною, на відміну від ліберальної партії «Громадянська платформа», яку уособлював Рафал Тшасковський. Ми це можемо побачити на прикладі звернень до нацменшин із боку представників «Права і справедливості». Часто вони використовували не дуже коректні висловлювання проти своїх опонентів-лібералів, що все більше поглиблювало розкол у суспільстві. Тому ми зараз бачимо, що в країні відбуваються протести громадян, які незгодні з президентством Дуди.

Василь Шандро: На «Європейській правді» є велика стаття журналістки Олени Бабакової — «Католицькі традиції вищі за закон: чому Варшава погрожує вийти зі Стамбульської конвенції», де вона розповідає, що може бути досить серйозний прецедент — вихід зі Стамбульської конвенції європейської держави. Це дійсно такі питання, які обговорюються не лише в телевізорі для того, аби підіймати рейтинг, а й ті, які є суспільно-важливими темами, що ділять суспільство?

Юрій Панченко: І так, і ні. З одного боку, це обговорюється на вулицях. Є прихильники організації за боротьбу з гендерною ідеологією, або противники повної заборони абортів. Цих агітаторів видно на вулицях, вони збирають якісь підписи тощо. Одночасно будь-яка така спроба стикається із значним опором суспільства, наприклад, коли серйозно бралися за посилення антиабортного законодавства. Відповідь була гучною і влада була змушена пригальмувати.

Проте я би не сказав, що для польської влади це є таким надпринциповим моментом. Для певної частини владних депутатів — так, це правда, але далеко не для всіх і не для керівництва.

Василь Шандро: Чи другий термін Анджея Дуди принесе зміни у політиці Польщі щодо України?

Станіслав Желіховський: Україна не була широко висвітлена на цих виборах, але є надія, що конструктивний діалог між країнами відбудеться, і останнім часом є певні зрушення у цьому напрямку, є ознаки відлиги у двосторонніх відносинах. Тому я сподіваюся, що і Варшава, і Києв будуть іти назустріч один одному і розбудовувати плідну співпрацю. Також ці країни може об’єднати наявність спільного ворога на міжнародній арені, який загрожує їхньому існуванню — Російської Федерації. Тому і Польща, і Україна повинні мати гарні відносини, щоб протистояти цьому.

Юрій Панченко: Українська проблематика у Польщі — це або питання пам’яті, або питання мігрантів і українських заробітчан. По політиці пам’яті Володимир Зеленський одразу після перемоги пішов на певні поступки — розблокував інформаційно-пошукові роботи, чого досить довго вимагала Польща, і частина гостроти була знята. Тим більше, вже незабаром Польща святкуватиме сторіччя Варшавської битви під Вислою, коли польська армія за активної допомоги залишків армії УНР розбила більшовиків. Я знаю, що Володимиру Зеленському вже надіслано запрошення на ці урочистості. Це показує, що в нашій історії є спільні перемоги і те, що нас зближує.

Щодо мігрантів, заробітчан, то це питання теж знято з гостроти. Минулого року я був на польському мітингу перед парламентськими виборами, де зайшлося про мігрантів, і поляки кажуть, що в них є проблема, що уряд Польщі під виглядом українців у країну завозить в’єтнамців. Тобто вони чудово розуміють, що без українців польська економіка не буде працювати, а заміною українців можуть бути заробітчани з Дальньої Азії, які культурно сильно відрізняються від них. Вони розуміють, що будь-яка альтернатива українцям набагато гірша.

Отже, ми бачимо, що зараз немає таких гострих моментів, які можуть зіпсувати відносини, тому мені здається, що є непоганий шанс для певного прориву. Чи скористається Україна і Польща цим моментом? Я можу тільки сподіватися, що так.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.

Встановлюйте додатки Громадського радіо:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS