Думаю, ми були незручними, адже прийшли не з команди і публічно виказували свою позицію – Коляда про звільнення

Чому Оксана Коляда змушена була піти з Міністерства ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб та чим займається зараз?

Ведучі

Валентина Троян

Думаю, ми були незручними, адже прийшли не з команди і публічно виказували свою позицію – Коляда про звільнення
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/05/hr-hh-20-05-22_kolyada.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/05/hr-hh-20-05-22_kolyada.mp3
Думаю, ми були незручними, адже прийшли не з команди і публічно виказували свою позицію – Коляда про звільнення
0:00
/
0:00

Оксана Коляда — ексміністерка Міністерства ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб в уряді Гончарука.

4 березня 2020 року Верховна Рада звільнила прем’єр-міністра Олексія Гончарука з його посади разом з урядом після шести місяців роботи.

Разом з урядом у відставку пішла й Оксана Коляда, хоча, за її словами, особисто їй ніхто не висловлював претензій. Чим запам’яталася робота в Міністерстві, як відбувалося складання повноважень і чим тепер займатиметься на новій посаді голови правління благодійного фонду «Повернись живим», ми розпитали у самої пані Оксани.

Про досягнення у Міністерстві

У Міністерстві я працювала загалом рік. Пів року у статусі заступника міністра з питань реабілітації, і пів року вже у статусі міністерки. У нас було багато перемог, багато результатів. Зараз у громадському секторі я буду займатися тим, що залишилося нереалізованим.

Ми однозначно пишаємося тим, що був прийнятий закон щодо надання статусу учасників бойових дій добровольцям. Це наша перемога. В останній день нашої роботи ми видали перші посвідчення учасників бойових дій добровольцям. Ви знаєте, що ця боротьба тривала шість років, адже не було в країні політичної волі для прийняття такого закону.

Також ми зробили багато чого у напрямку розробки ветеранських політик, у напрямку стандартизації певних процесів. До прикладу, розробили державну програму з реабілітації й запустили Центр захисту ментального здоров’я. Крім того, ми спільно з усіма групами бенефіціарів розробили законопроєкт про статус ветерана. Це така ветеранська Конституція. Старий закон прийняли ще у 1993 році й там було абсолютне наслідування радянського законодавства.

Варто зазначити, що ми розробили концепцію забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб та ветеранів. Ми пішли шляхом надання їм іпотечного кредитування. Наприкінці минулого року спільно з Міністерством розвитку громад та територій запустили програму щодо надання іпотеки як ветеранам, так і внутрішньо переміщеним особам. За три доби ми отримали 13 тисяч заявок.Це говорить про те, що це і є наше майбутнє.

Також проривом я вважаю погодження на урядовому рівні угоди з одним із німецьких банків на суму 25 мільйонів євро на надання кредитів для внутрішньо переміщених осіб на придбання житла. Це питання не вирішувалося упродовж багатьох років.

Причина звільнення з посади

Мене завжди хотіли «пофарбувати» в якийсь колір. В бордовий – однієї політичної партії, потім – в зелений. Хоча я жодного разу і жодного дня не була у складі жодної політичної партії. Тому як такої причини мого звільнення мені не озвучили, претензій щодо роботи нашої команди не було, нам навпаки запропонували всією командою залишитися у Міністерстві. Мені запропонували позицію нижче – першим заступником міністра, і просили, щоб залишилася вся моя команда.

Я думаю, що мене ніколи не сприймали як частину нової команди, певно, в них десь були думки стосовно того, що я причетна до інших якихось політичних сил. Принаймні, мені такі плітки завжди переказували, що я агент тієї чи іншої політичної сили. Професійних претензій до мене не було, президент особисто мені казав, що він задоволений нашою роботою. Тому я думаю, що ми були не дуже зручні, оскільки ми прийшли не з командою. Ми були делегатами ветеранської спільноти, ми могли публічно виказувати свої бачення і позицію з тих чи інших питань, тому було прийнято рішення нас змінити.

Подальші плани

Я планую і надалі працювати над впровадженням реформ і системних змін. Ми з Міністерством у справах ветеранів проводжуємо співпрацювати у рамках організації «Ігор нескорених». Я продовжую адвокатувати оновлений закон про статус ветеранів. Я комунікую в частині Мінреінтеграції стосовно підтримки звільнених військовополонених, політичних в’язнів і цивільних людей, які були незаконно ув’язнені.

Стати головою фонду «Повернись живим» мені запропонував його голова Віталій Дейнега. На наступний день після звільнення я звітувала в PiZZaVeterano в Раді ветеранів, адже я вважаю, що, в першу чергу, я підзвітна їм як людина, яку вони делегували на посаду міністерки. І Віталік прямо з літака прибіг і запропонував мені очолити фонд, тому що я вже з ним працювала. Ми давно вже про це говорили, що якщо я піду з Міністерства, Віталій хотів би, аби я змінила його на цій посаді, а він увійде в наглядову раду.

Які пріоритети у роботі фонду?

Ми продовжуємо допомагати армії, це наша місія – рятувати життя на фронті.

Також в нас вже відпрацьована ціла система роботи військового відділу: ми навчаємо військових, забезпечуємо їх технікою тощо.

Інший напрямок – це аналітичний центр. Днями ми будемо презентувати один з потужних звітів, який зробили на замовлення Генерального штабу. Цей напрямок для мене дуже цікавий, тому що я вважаю, що ми маємо вже переходити від забезпечення ургентних потреб держави до аналітичної допомоги у вигляді напрацьованих програм, змін до законодавства.

Ще один напрямок, який ми будемо розвивати – це медіа напрямок. Ми маємо інформаційну агенцію і хочемо розвивати її, як майданчик експертної думки в Україні.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.