«Громадське радіо»
Про перемогу у міжнародному конкурсі, успіхи електронної системи публічних закупівель ProZorro та про те, чого бояться усі чиновники говоримо з координатором проекту Юрієм Бугаєм.
Ірина Соломко: На минулому тижні ви отримали нагороди. Розкажіть про це.
Юрій Бугай: Минулий тиждень був цікавим та успішним для нас. Ключовою нагородою стала перемога в номінації публічного сектору в World Procurement Awards-2016 (найбільша нагорода в сфері закупівель). Ми виграли в публічному секторі, який є найбільш конкурентним. Нашими конкурентами була Адміністрація президента США, деякі підприємства Британії, Австралії. Окрім цієї номінації ми були номіновані в Procurement Leader Award (Олександр Стародубцев потрапив у топ-10).
Чому це важливо? Світ сприймає Україну через певні позитивні речі. Прозорість — не найгірше, з чим може асоціюватись Україна за кордоном. Також те, що це повністю українська IT-розробка. Це українська команда, яка працювала над новою філософією з новою ідеологією реформування закупівель.
Наталя Соколенко: Вже є замовлення з-за кордону на ProZorro?
Юрій Бугай: Є. Ми не можемо продавати систему як таку, бо вона є відкритою. Ми намагаємось продати філософію партнерства між державою, бізнесом і громадянським суспільством.
Прозорість — не найгірше, з чим може асоціюватись Україна за кордоном.
Ірина Соломко: Хто народив таке успішне «дитя»?
Юрій Бугай: Зараз вже складно сказати. Але були чотири перші координатори Олександр Стародубцев, Андрій Кучеренко, Христина Гуцалова, Наталія Абесадзе. Певним чином працювало до трьохсот людей.
Окрім світової перемоги, минулого тижня ми запустили повноцінний он-лайн курс для закупівельників, щоб навчити користуватись електронною системою, знайомитись із сферою закупівель. Це один із перших (якщо не перший) повноцінний он-лайн курс у сфері публічних закупівель.
Наталя Соколенко: З боку держави мери, депутати мають самі навчатися чи записуватись на ці курси?
Юрій Бугай: Цей курс для замовників: міськрад, шкіл, лікарень. Для тих, хто закуповує. Курс розказує про те, як правильно робити це. Все це залежить від бажання. Сподіваємось, воно зростатиме. Тут ключова роль за громадськістю.
Наталя Соколенко: У чому вона полягає?
Юрій Бугай: Ми фокусувались на тому, щоб відкрити інформацію, пов’язану із закупівлями. Роль громадськості полягає у тому, щоб слідкувати за цією інформацією, контролювати, як витрачаються їхні гроші.
Ірина Соломко: Коли пішла новина про звільнення Айвараса Абромавичуса під сумнів стало майбутнє системи ProZorro. Ці застереження про те, що успіхи зійдуть нанівець, залишаються?
Юрій Бугай: Ми теж були засмучені, коли Айварас прийняв це рішення. Ми підтримували його. Оскільки одна з наших декларованих цінностей — відповідальність, ми розуміли, якщо ми підемо, реформа не рухатиметься далі. Ми залишились, як і більшість замміністрів.
Що стосується стабільності системи, то вона спочатку розвивалась так, щоб бути стабільною до політичних змін. Коли ми говоримо про розподіл обов’язків — максимально обмеженим було втручання держави до процедур. З замовниками та постачальниками у нашій системі спілкується бізнес, для якого важливою є репутація. Якщо в системі почнуться негативні зміни — вони перші, хто про це скаже.
Ірина Соломко: Як багато подається скарг, наскільки дієвий механізм захисту від свавілля чиновників?
Юрій Бугай: Реформа закупівель не закінчилась і роботи ще дуже багато. На цей рік нашим фокусом є стабілізація системи і переведення решти замовників з першого серпня. Зараз на великі закупівлі перейшли лише найбільші українські підприємства або центральні органи виконавчої влади. Їх небагато, але сумою вони складають половину держзакупівель. Залишається більше 20000 замовників в регіонах.
На цей рік нашим фокусом є стабілізація системи і переведення решти замовників з першого серпня.
Також фокусом на цей рік є активний розвиток моніторингу, де ключову роль ми відводимо ТІ як нашому партнеру, а також більшій кількості громадських організацій, просуванню і підтримці бізнесу. Одна із речей: тиск і звернення уваги на порушення, які є серед замовників.
Наталя Соколенко: Опишіть алгоритм моніторингу: що робити?
Юрій Бугай: Вся інформація, пов’язана із закупівлею, є відкритою. Потрібно піти на сайт Prozorro, де є вся інформація для постачальника, замовника. Якщо перейти на вкладку моніторинг — є опис коротких кроків, які необхідно зробити, щоб провести моніторинг.
Перший крок: піти на модуль аналітики, де вся інформація у зручній дружній презентації доступна кожному. Потім людина може знайти інформацію за своєю школою, лікарнею і слідкувати, що з тендерами. Якщо вона знаходить порушення — є TI (у вкладці моніторингу є адреса, куди можна про них писати). Інформація про оскарження є на сайті.
Ірина Соломко: Скільки було цих оскаржень. Наскільки вони були успішними?
Юрій Бугай: Існує дві процедури оскарження: допорогових і післяпорогових закупівель. Допорогові закупівлі безпосередньо не регламентуються законом, але ми створили орган оскарження. Скаргу можна подати на сайті безкоштовно. Її розглядає колегія юристів, які працюють під керівництвом TI. За результатами їх рішень організація звертається до замовників. З нашого досвіду, у 80% цей громадський тиск вже спрацьовує на замовників.
Чиновники бояться публічності та реагують на неї.
Ірина Соломко: Що мається на увазі? Публічність?
Юрій Бугай: Так. Чиновники бояться публічності та реагують на неї. Тому ми почали публікувати щотижня перемогу і зраду тижня. Але є і післяпорогові закупівлі, де скарги розглядає Антимонопольний комітет, а рішення є зобов’язувальними. Скаргу можна подати в електронній формі, за нею слідкувати он-лайн, приймати участь скайпом. Також період розгляду скарги був скорочений з тридцяти до п’ятнадцяти днів.
Ірина Соломко: Скільки часу ви були на держслужбі?
Юрій Бугай: Рік.
Ірина Соломко: Чому ви пішли?
Юрій Бугай: Закінчилися гроші.
Наталя Соколенко: За умови інших зарплат, залишилися б?
Юрій Бугай: Я б залишився на держслужбі.
Ірина Соломко: Де більша ефективність?
Юрій Бугай: У випадку ProZorro це не має ключової ролі. Значна кількість обов’язків і того, що я роблю, майже не змінилась. Так само, як і коли ми робили це як волонтери. Ми ж не завжди були держслужбовцями, коли починали цю реформу.