ФБР хоче, щоб Фірташ дав свідчення про політиків Росії та України — Щербина

Любомир Ференс: У чому проблема зі справою Дмитра Фірташа?

Сергій Щербина: Проблема у справі, яку веде ФБР Сполучених Штатів Америки щодо можливої корупції в Індії, коли компанії, пов’язані з Дмитром Фірташем, отримали дозвіл на розробку титанового родовища. Начебто його компанія заплатила індійським чиновникам за доступ до родовища і за ліцензію на його розробку.

У слідства є свідчення двох свідків. Один із них перебуває у Москві, доля іншого невідома. У справі начебто також є телефонні розмови і переписка, але про що саме йде мова, невідомо.

Любомир Ференс: На кожного із наших олігархів, скоріш за все, можна щось знайти. Чому Дмитро Фірташ?

Сергій Щербина: У мене немає сумнівів, що це політична справа. Ця можлива корупція відбувалася у 2006 чи 2007 році, і це розслідування в ФБР з’явилося давно. Є конкретний політичний розрахунок і конкретний політичний інтерес. Це не означає, що справа безпідставна ― скоріш за все, так було.

У США дещо дивне законодавство. Існує акт, згідно з яким, якщо розрахунок відбувається у доларах США, це їх юрисдикція. У цьому випадку, наскільки відомо з публічних джерел, деякі розрахунки пройшли через американські банки, тому Америка вважає це своєю юрисдикцією.

Політика тут дуже проста: він був і є однією з найвпливовіших людей в Україні, але на ньому був зав’язаний величезний шматок міжнародного бізнесу ― поставок газу з Росії до України та до Європи. Теоретично, він може дати свідчення на дуже багатьох людей ― від Путіна до Ющенка. Це залежить від того, що потрібно американській владі і про що його будуть питати.

За статтею, яку йому інкримінують, дають від 25 до 50 років. Якщо він опиниться в американській в’язниці, ймовірно, що він з неї вже не вийде.

Проблема Фірташа у тому, що він був впливовою людиною під час 3 чи 4 влад в Україні, він впливав на політику, знає, як проходили які домовленості. Ця людина знає стільки всього, що його треба просто питати.

Бізнес Коломойського й Ахметова ― це переважно внутрішньоукраїнське, а про Україну американська влада, мабуть, і без них все знає. Ймовірно, американців цікавлять росіяни. Треба звернути увагу, що до цього тижня у Фірташа був закордонний паспорт, він міг виїхати з Австрії до Росії, однак чомусь цього не зробив.

У Росії також є групи впливу, які конкурують між собою, і в яких стосунках Фірташ із тими чи іншими групами ― це також велике питання.

 

Любомир Ференс: На екстрадицію Фірташа претендують не лише США, але й Іспанія. Які претензії в іспанців?

Сергій Щербина: Про цю справу ще менше інформації, ніж про справу США. Начебто йде мова про відмивання коштів. Зі своїх джерел я знаю, що можливим фігурантом цієї справи є Харес Юссеф, сирійський бізнесмен, колишній радник Ющенка. Як повідомила Deutsche Welle, вчора Юссефа затримали у Відні.

Скоріш за все, ця справа стосується території Іспанії. Можливо, була придбана нерухомість, і це дало іспанцям підстави продовжувати розслідування.

Любомир Ференс: Австрійці не хочуть віддавати Фірташа ― у них також свій інтерес, чи вони дбають про законність?

Сергій Щербина: Думаю, у них також свій інтерес. Сторона Фірташа каже, що у цьому також можуть бути зацікавлені США: якщо Австрія не видасть Фірташа, можливо, його видасть Іспанія. Однак це теоретичні роздуми. Знаємо тільки те, що справою займається антикорупційна прокуратура Мадрида.

Анастасія Багаліка: Але жодна сторона не зацікавлена у тому, щоб Фірташ повернувся в Україну?

Сергій Щербина: Україна для нього найбезпечніше місце, тому що, згідно з Конституцією, влада не має права видати іншій країні свого громадянина. Судити його за тими статтями, які інкримінуються йому у США, ми також не маємо можливості, тому що це не юрисдикція України.

Любомир Ференс: Чому у Дмитра Фірташа забрали паспорт?

Сергій Щербина: Це пов’язано з іспанським запитом. Після першого рішення суду він міг покидати територію Австрії, але не захотів, мабуть, із двох причин: не хоче сваритися з австрійською владою, тому що у них до нього найменше питань.

І є логістична проблема: в Австрії й України нема спільного кордону. Якщо він полетить приватним літаком, його можуть примусово посадити на території Словаччини або Угорщини, а в цих країнах працює американський ордер.

Анастасія Багаліка: Що стало підставою для початку справи проти Фірташа?

Сергій Щербина: Ця справа з’явилася у 2013 році: восени до Відня був направлений перший запит на його екстрадицію. Під час Майдану цей запит відкликали, і знову подали навесні 2014 року, коли закінчився Майдан.

Любомир Ференс: Як поводиться Фірташ у суді?

Сергій Щербина: Під час другого засідання він виглядав досить впевнено, і мені здалося, що рішення про можливість екстрадиції було несподіванкою.

Любомир Ференс: Що далі? Австрія не хоче погодитися на екстрадицію?

Сергій Щербина: Останнє рішення щодо екстрадиції до США зараз залишається за міністром юстиції Австрії. Суд каже лише, що екстрадиція законна. При цьому, за австрійським законодавством, міністр має керуватися інтересами Австрії. Зараз міністр може ухвалити рішення про його екстрадицію або неекстрадицію.

Паралельно протягом 30 днів суд має постановити, чи можлива його екстрадиція до Іспанії. Після рішення буде 30 днів на його оскарження. Думаю, до рішення про екстрадицію до Іспанії міністр юстиції не буде ухвалювати жодного рішення.

Якщо рішення буде негативне для Фірташа, міністр юстиції опиниться перед вибором: видати США, видати Іспанії або не видавати нікому.

Найгіршим варіантом для Фірташа є Америка. У США є суд присяжних. Це звичайні люди, яких чесно вибирають, але є одна проблема: якщо більшість присяжних належать до білої раси, вони негативно ставляться до звинувачуваних афроамериканців, і навпаки. Але всі вони однаково ненавидять обвинувачуваного, який приїжджає до суду на мерседесі.

Якщо Фірташ приїде до суду і скаже, що він власник фабрик і заводів ― 99%, що це звинувачувальний вирок.