Громадське Радіо
У студії Громадського радіо французький диригент Ніколас Краузе та брат Василя Сліпака – Орест Сліпак.
Лариса Денисенко: Це ваш перший візит із концертом в Україну?
Ніколас Краузе: Так, я взагалі вперше в Україні. Концерт мій буде в суботу о сьомій вечора.
Лариса Денисенко: Це буде у Національній філармонії України. Які композиції ви вибрали? Що буде звучати?
Ніколас Краузе: Будуть досить відомі композиції. І серенада Чайковського буде, і твори Дівертіменто Бартока, і Баха. Також сучасні твори, які композитор П’єр Сілюа створив на пам’ять Василю Сліпаку.
Лариса Денисенко: Наскільки диригенту важко пристосовуватися до різних оркестрів у різних країнах. Чи треба якась визначена мова, чи достатньо палички?
Ніколас Краузе: В основному достатньо. Але це по-різному. Якщо, наприклад, я був у Китаю нещодавно – то там зовсім по-іншому. Завжди треба дивитись на першу реакцію музикантів і подумати як краще.
Андрій Куликов: Ви уже ознайомились із залою Національної філармонії?
Ніколас Краузе: Так. Там унікальна акустика. Це один із кращих залів, де мені доводилося бути.
Андрій Куликов: Василь Сліпак – це український співак паризької опери, який загинув влітку 2016 року, захищаючи Україну від агресії.
Лариса Денисенко: Я пригадую, що новина про смерть Василя вдарила по культурному середовищі України. Розкажіть як ви працювали із Василем. Знаю, що 11 лютого буде частина композиції, яка буде присвячена Василю.
Ніколас Краузе: Василь – це мій близький хороший друг. Ми знайомі близько восьми років. Я поважав його як співака. Він мав унікальний баритон. У Парижі ми були у багатьох проектах, навіть є такі, на яких ми уже не встигли виступити. Тому, коли мене запросили до Національної філармонії України, я подумав, що варто зробити проект, пов’язаний із нашим знайомством. Я поговорив із братом Василя, Орестом Сліпаком, який сказав, що це хороша ідея. Так і ми вирішили запропонувати програму пам’яті Василя.
Орест Сліпак: Я був знайомий із Ніколасом ще коли був живий Василь. Він часто про нього згадував і я бачив записи їх спільних та окремих виступів. Мене дуже захоплював його стиль диригування. Бо він дуже особливий і унікальний.
Я дуже радий, що Ніколас відважився сюди приїхати. У нас є багато спільних планів в Україні. А концерт у філармонії буде першим.
Андрій Куликов: Що буде після концерту у Києві?
Ніколас Краузе: Мені запропонував Орест в кінці липня виступити у Львові. Там якраз буде фестиваль.
Лариса Денисенко: Диригент – це більше режисерська робота. Ви відчуваєте себе більше режисером, чи актором?
Ніколас Краузе: Режисер має три різні обов’язки. Перший – думати як композитор чого йому хочеться і що може запропонувати. Другий – бути ефективним на репетиціях, щоб допомагати краще грати музикантам. Третій – уже на концерті зробити все для того, щоб музиканти грали на максимумі.
Лариса Денисенко: Не можу не запитати у брата Василь Сліпака, який є кардіохірургом і цікавиться музикою. Чи можна проспівати кардіограму, якщо перекласти на нотний стан?
Орест Сліпак: Ми ще не маємо таких інструментів. Але я думаю, що кожне серце видає певні звуки. Можливо, ми їх ще не вивчили. Але у кожного серця точно є мелодія.