«Фундаментальні речі навряд будуть вирішені», — Михайло Гончар про Мінськ-3

Він вважає, що після «зачистки диких» Кремль зміцнив контроль над ватажками угруповань, які воюють проти України. Він також передбачає, що на Романа Безсмертного російські пропагандисти навішають ярлик «яструба» з метою усунути його від активної участі у мінському процесі. Росія також наполягатиме на визнанні війни з Україною внутрішнім конфліктом і далі проштовхуватиме ідею федералізації України, вважає експерт.

Тетяна Трощинська: Дарка Оліфер написала у Facebook про те, що сторони дійшли взаємної згоди найближчим часом звільнити більше 50 осіб з обох сторін. Також йшлося про те, що Міжнародний комітет Червоного Хреста матиме доступ до ув’язнених, які перебувають на непідконтрольних територіях України. Чи можна говорити про те, що це вже більш конкретні домовленості?

Михайло Гончар: Навряд чи. Можливо, це й матиме певний розвиток, але в цілому ми будемо виходити з того, що фундаментальні речі не вирішено і навряд чи буде вирішено. Особливо, якщо мова йде про ті підходи, які домінували до цього. Думаю, що сторони не досягли серйозного прогресу, хоча останнім часом можна спостерігати збільшення тиску на Україну з боку західних партнерів. Усе тому, що українська сторона демонструє не жорсткість, а притаманну європейському стилю гнучкість, яка вже майже на межі пластиліну.

Існує ризик, що плавна трансформація Мінська-2 в Мінськ-3 загрожує нам не просто кризою, а конфліктом. Європейські партнери також останнім часом часто вживають термін «конфлікт в Україні» замість, до прикладу, «російсько-українського конфлікту».

Андрій Куликов: Прес-секретарка Леоніда Кучми Дарка Оліфер написала, що Борис Гризлов (представник Росії в тристоронній контактній групі) ініціював оголошення режиму тиші, який має розпочатися негайно. Це суто пропагандистський хід чи, можливо, якийсь час режим тиші буде, і Росія припише собі цю заслугу?

Михайло Гончар: Як мінімум пропагандистський ефект буде. Це точно. Мабуть, все розвиватиметься за другим сценарієм: цей режим дійсно може встановитись. Там після «зачистки диких» поставлені лояльні командири, які по суті віддзеркалюють підходи російської сторони. Та інша справа — що за цим стоїть. Це може стати такою собі «кісточкою», кинутою українській і європейській стороні для того, щоб українська сторона виконала свою частину домовленостей: мається на увазі, що парламент має розглянути запропоновані минулого року конституційні зміни та федералізації.

Деякі оглядачі кажуть, що таким чином Росія нібито йде на поступки. Як на мене, така думка є хибною і пов’язана з недостатнім знанням Росії: вона може імітувати поступки. Росія дотримується «принципу крокодила»: рухається тільки вперед, він не може дати назад. Враховуючи це, потрібно виставити відповідні перешкоди на її шляху. З нашого боку зараз вона може полягати тільки в одному — в неприйнятті парламентом проштовхуваних через нього поправок.

Андрій Куликов: Хто проштовхує ці поправки?

Михайло Гончар: Фактично це проштовхування ведеться президентською командою. Так, дипломатична гра має вестись, але є певні межі, red lines, які не можна переступати, бо для Росії це не ознака готовності йти на компроміс, а вияв слабкості. Росія не мислить категоріями компромісів. З одного боку, ми бачимо динаміку цін на нафту: для Росії вона відчутна. Але це зовсім не означає, що вона відмовляється від своїх намірів, а лише змінює тактику. По суті, Мінськ-2 перейшов у новий етап — інтрафазу, коли на східному фронті зменшується воєнний вплив, але натомість через внутрішніх агентів роздмухується внутрішній конфлікт. Росія робить все для того, щоб переконати Захід та Європу у тому, що конфлікт в Україні є виключно українським.

Андрій Куликов: Читаю заголовок статті «Бойовики хочуть вивести з переговорів Геращенко та Безсмертного». Ваша оцінка.

Михайло Гончар: Роман Безсмертний чи не єдиний з української переговорної команди, хто дає відкриті та адекватні коментарі того, що відбувається. Цим самим він створює дискомфорт для російської сторони, тому не виключаю того, що його можуть звинуватити у підтримці «партії війни», назвуть його «яструбом» для того, щоб вивести його з переговорного формату.