Генасамблея ООН: в центрі не Україна, а руйнування режиму нерозповсюдження ядерної зброї

Президент Порошенко виступить на 72-й сесії Генасамблеї ООН. Обговорюємо з директором Центру дослідження міжнародних відносин Миколою Капітоненком

Ведучі

Євген Павлюковський,

Ірина Славінська

Гостi

Микола Капітоненко

Генасамблея ООН: в центрі не Україна, а руйнування режиму нерозповсюдження ядерної зброї
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/09/hr_hh_2017-09-18_kapitonenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/09/hr_hh_2017-09-18_kapitonenko.mp3
Генасамблея ООН: в центрі не Україна, а руйнування режиму нерозповсюдження ядерної зброї
0:00
/
0:00

«Але питання України залишається і залишатиметься важливим, оскільки це безпрецедентне явище: порушено територіальну цілісність, анексовано частину території. І це вносить суттєві корективи в планування, сприйняття ризиків багатьма державами, нашими сусідами в Європі і не тільки», — говорить Микола Капітоненко.

 

Євген Павлюковський: Виступ президента Порошенка був анонсований як такий, де будуть підніматися питання миротворчої місії на Донбасі, питання деокупації Криму. Це чергове нагадування в зручний момент, де це може почутися, чи все-таки за цим виступом стоять тактичні і стратегічні цілі?

Микола Капітоненко: Думаю, спочатку ідея була в тому, щоб скористатися нагодою, вчергове підняти на порядку денному питання Криму, окупації сходу України, відкритого конфлікту на території країни і тому подібне. Після того, як Росія змінила свою позицію стосовно миротворчої місії, нам треба перехоплювати ініціативу. Тому зміни, які були внесені напередодні виступу на Генасамблеї ООН, я сподіваюсь, міститимуть не лише ту частину, яка привертатиме увагу до України, але й конструктивні пропозиції, які б врівноважили або висували альтернативу російському баченню того, як має бути розгорнута миротворча місія ООН.

Ірина Славінська: Поясність, як саме змінилася позиція Росії щодо миротворчої місії, і в чому конкретно Україні треба перехоплювати позицію?

Микола Капітоненко: Росія, яка не погоджувалася на те, щоб будь-які миротворці, в тому числі миротворці під егідою ООН, були присутні на сході України, де триває конфлікт, змінила свою позицію. Путін висловився за те, щоб миротворчі контингенти ООН були введені під егідою миротворчої місії на лінію зіткнення між українською армією та військами сепаратистів. На що послідувала реакція з українського боку, що миротворці мають бути розташовані на всій території конфлікту, крім того, Україна має контролювати кордон з Росією. І, звичайно, Україна має висунути власні вимоги щодо того, як саме має формуватися мандат цієї миротворчої місії. Поки що в такому стані знаходиться діалог з цього приводу.

 За великим рахунком пропозиція росіян не є такою, яка відкриває шлях до врегулювання конфлікту

Євген Павлюковський: Вже була заява від постійного представника Росії  при ООН про те, що Росія наполягатиме на своїй редакції документу, якщо він буде створений, і про те, що Україна і США не готові співпрацювати з цією редакцією. Окрім цих заяв, які завтра пролунають від Петра Порошенка і, можливо, подальших заяв, чи не стане це питання в глухий кут, як інші питання, зокрема, звільнення заручників і політичних в’язнів, які перебувають на території Росії?

Микола Капітоненко: Я думаю, зайде. За великим рахунком пропозиція росіян не є такою, яка відкриває шлях до врегулювання конфлікту. Це технічний прийом, яким демонструється готовність Москви до діалогу, але на її власних умовах.

Я також не певен у тому, що ми готові обговорювати всерйоз, на яких умовах ми погоджуємося на введення миротворчої місії. Це тягне для нас ряд політичних наслідків. Ми змушені будемо визначатися зі статусом так званих «ДНР», «ЛНР», бо якщо Росія хоче зробити їх сторонами конфлікту, то навряд чи це буде прийнятним для нас. І ми, можливо, змушені будемо погодитися, що це сторона конфлікту.

Ірина Славінська: Водночас представники «ДНР», «ЛНР» присутні на мінських перемовинах. Можливо, їхній статус інакший, але чим це відрізняється?

Микола Капітоненко: Одна справа — мінський формат, де переговори ведуть між собою спецпредставник президента України, якісь невідомі особи з Луганська і Донецька. А інша справа — миротворча місія під егідою ООН, яка формується і обговорюється на Раді Безпеки ООН і визначаються сторони конфлікту. Ми будемо змушені змінити ставлення і формальну оцінку так званих «ДНР» і «ЛНР» і вважати їх сторонами конфлікту. А тоді це конфлікт між ким і ким?

Ірина Славінська: Якщо дивитися на позицію ООН, чи можна розпізнати сигнали, що вони думають про цю перспективу?

Микола Капітоненко: Для нас ключовою, звичайно, є позиція постійних держав-членів Ради Безпеки ООН, оскільки питання про розгортання миротворчої місії буде прийматися на Раді Безпеки. Тому ми можемо почути сигнали, приміром, від американців, голос яких важить немало, маємо позицію французів, британців. Можемо здогадуватися про позицію китайців, Росія оголосила свої вимоги. В нас достатньо інформації.

Проблема в тому, що це питання буде прийматися шляхом голосування на Раді Безпеки, де в Росії є право вето.

Просунути те, як ми бачимо миротворчу місію повз позицію Росії буде дуже важко, якщо взагалі можливо

Євген Павлюковський: На які умови Україна могла би погодитися з російської редакції, які ризики тоді для нас можливі?

Микола Капітоненко: Залежить в цілому від того, яку ціну українське суспільство готове заплатити за врегулювання конфлікту на Донбасі. І це питання, яке залишається відкритим більше трьох років.

Євген Павлюковський: Якщо припустити, що поява місії призведе до певного рівня деескалації конфлікту, там перестануть гинути українські громадяни?

Микола Капітоненко: Тоді питання в тому, як ми далі це бачимо, чи готові піти на політичні поступки, яких вимагає від нас Росія. Ми повертаємось до попереднього діалогу: чи готові ми надавати Донбасу спеціальний статус, право вето на питання зовнішньої політики, амністії. Всі ці питання знову піднімуться на порядок денний. Хоча дійсно, поява миротворців ООН, як правило, призводить до зниження рівня використання насильства в конфлікті.

Ірина Славінська: Але можна припустити, що на цій Генасамблеї ООН питання України не є центральним. Від виступу Порошенка на Генасамблеї багато що залежить?

Микола Капітоненко: Звичайно, питання України не є центральним. Скоріше за все, центральним буде питання подальшого руйнування режиму нерозповсюдження ядерної зброї з огляду на те, що відбувається в Північній Кореї. Цей виклик безпосередньо стосується широкого кола держав.

Але питання України залишається і залишатиметься важливим, оскільки це безпрецедентне явище: порушено територіальну цілісність, анексовано частину території. І це вносить суттєві корективи в планування, сприйняття ризиків багатьма державами, нашими сусідами в Європі і не тільки.

Євген Павлюковський: Українська сторона наполягає на тому, щоб миротворча місія була дислокована по всій території тимчасово окупованих областей Донецької та Луганської областей. Якщо такий варіант відбудеться, яка ймовірність того, що «дірки», які в нас є на кордоні між Росією та Україною, будуть закриті? Це і потік контрабанди, зброя, нелегальні перетини кодону. Ці речі якось пов’язані між собою?

Микола Капітоненко: Пов’язані, але опосередковано. Як правило, миротворці ООН займаються втіленням в життя мирних угод. Там є частина цивільної адміністрації, яка виконує поліцейські, прикордонні та інші функції, але в основному вони вводяться, щоб імплементувати положення мирних угод. У нас, якщо Мінські угоди вважати мирними, більше нема чого імплементувати, і в цьому ключова проблема. Основне, що нам треба очікувати від миротворців, зниження рівня насильства в конфлікті.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.