Ольга Сало, дизайнерка, співробітниця Центру Досліджень Визвольного Руху, розповідає про виставку «До світла Воскресіння крізь терни катакомб», яка присвячена діяльності УГКЦ у підпіллі.
«Ми розуміємо, що на той час частина духовенства була репресована. Важливо, що підготовкою собору займалось партійне керівництво: Хрущов особисто звітував Сталіну про це. Отже, виставка висвітлює те, як греко-католицька церква на апогеї свого розвитку була змушена піти у підпілля, те, як люди не шкодували свого життя, аби лише церква не зникла в тих умовах. Це виставка про перемогу», — каже вона.
Також розповідає про пропаганду проти УГКЦ, яка ведеться й нині: «Попри те, що церква не могла проводити явної діяльності, вона все одно мала авторитет. І від початку, від 1940 років до кінця 1980-х, антицерковна пропаганда відбувалась постійно. Окремою темою це висвітлено у виставці. Навіть сьогодні триває спроба дискредитувати УГКЦ».
Враженнями від поїздки на Донбас ділиться Павло Подобєд, історик, співробітник Українського інституту національної пам’яті: «Такі лекції треба було проводити ще 25 років тому. Мав змогу поспілкуватися з українцями, які залишалися собою навіть в окупованих містах. Вони кажуть, що, на жаль, першу війну на Донбасі ми програли ще у 1991 році, програли в нульових, коли українська держава цілеспрямовано взяла курс на створення ідеологічного вакууму».
Як живуть етнічні спільноти в Україні — говорить Лілія Ткаченко, авторка проекту «Україна багатоетнічна».