«Громадська хвиля» за 5 листопада. Депутатська година

У студії — народні депутати   Іван Крулько  («Батьківщина»),  Михайло Головко (ВО «Свобода»),  Володимир Арешонков (БПП).

Ірина Соломко: Розпочнемо із резонансної події. Що відбулося в Раді близько півтори години тому?

Іван Крулько: Це відбулося біля кабінету Голови Верховної Ради: народний депутат від «Народного фронту», перший заступник голови фракції Андрій Тетерук вдарив скляною пляшкою по голові народного депутата Олександру Кужель. Зробив він це, очевидно, на емоціях, але людині, яка є комбатом, офіцером, цих емоцій пробачити не можна, особливо, коли це стосується жінки. До цього були образливі вигуки в бік Олександри Кужель.

В чому полягає ситуація? Мені здається, що представникам від прем’єрської фракції почуття повної влади, безкарності та абсолютно нульової підтримки народу засліпило очі. Такі речі не повинні мати місце в парламенті, особливо, в парламенті, який планує взяти на себе роль реформаторського.
Олександра Кужель перебуває в Інституті нейрохірургії. Їй діагностували струс мозку середньої тяжкості. На місці працює слідчо-оперативна група. Мені здається, що із цієї ситуації потрібно зробити висновки.

Володимир Арешонков: Я як член регламентного комітету, що опікується питаннями етики та поведінки депутатів, хочу сказати, що це неподобство. Гадаю, що колеги звернуться до комітету і ми згідно з чинним регламентом розглядатимемо це питання.

Галина Бабій: Сьогодні парламент розглядав пакет Законів, необхідних для безвізового режиму. Дещо прийняли, дещо відклали до вівторка. Що вважаєте найбільшим досягненням, а що — провалом?

Володимир Арешонков: Нам вдалося прийняти ряд законопроектів, що стосуються зовнішньої трудової міграції, прийняли Закон зміни до Цивільного процесуальний кодексу, де встановлюється факт народження чи смерті на тимчасово окупованих територіях. Є досить важливі Закони, в яких йдеться про удосконалення положень судового захисту іноземців, врегулювання питань, пов’язаних з протидією нелегальній міграції, Тобто, ряд Законів нам вдалося і розглянути, і прийняти.

Безперечно, коли мова дійшла до дратівливих питань щодо власності, майнових питань, — це Закон України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів — розгорнулася широка дискусія. Прийняли також Трудовий кодекс. Думаю, що у вівторок нам вдасться завершити цю роботу.

Якби Уряд вносив до Верховної Ради законопроекти, які не викликали б такого роздратування та протидії, то і нам було б простіше їх розглядати.

Галина Бабій: Пане Іване, як би ви хотіли прокоментувати сьогоднішнє голосування щодо прийняття пакету по безвізовому режиму?

Іван Крулько: Через те, що Урядом подаються законопроекти низької якості, народним депутатам доводиться вносити велику кількість поправок. Уряд вніс законопроект, за яким всі кошти, отримані шляхом корупції, повинні йти в бюджет (75%) та в спеціальний фонд Національного агентства (25%).

Безперечно, якщо це агентство є державним органом, а не бізнес-структурою, то всі кошти мають йти до бюджету, а вже від нього окремою стрічкою мають виділятися кошти для діяльності цього Національного агентства. Я подав відповідні поправки до законопроекту, але вони всі були відхилені. Тобто, ідея була в тому, щоб залишити спецфонд. Зрештою, питання щодо спецфонду зняли, але це ще нічого не означає.

Для того, щоб розглядати комплексні Закони, яких раніше в Україні не було, якісно, важливо не розглядати їх галопом по 30 за день. Часто стається так, що після 19 години представники головуючих партій покидають залу і для прийняття рішень не набирається 226 голосів.

Михайло Головко: Дійсно, є проблеми з дисципліною, а законопроекти — низької якості. Ми, звісно, підтримуємо ідею безвізового режиму, але на сьогодні він виглядає, як повна профанація. По-перше, бачимо критику Європи та Америки щодо корупції в Україні та відсутності реформ прокуратури, МВС. По-друге, через низькі стандарти якості життя. 50$ мінімальної пенсії та зарплатні не дають можливості відкрити для України безвізовий режим, адже 20 млн українців не мають можливості виїхати закордон. Якби вони складали принаймні 500$ — шанси були б.

Ірина Соломко: Прокоментуйте звинувачення Віталія Шабуніна щодо того, що саме фракція «Батьківщина» в особі Сергія Власенка внесла багато незрозумілих поправок до законопроектів, які стосувалися антикорупційних складових.

Іван Крулько: По-перше, я хотів сказати, що написане Віталієм Шабуніним у блозі на «Українській правді», не відповідає дійсності. По-друге, фракція «Батьківщина» в парламенті є найменшою, а для того, щоб поправка стала частиною Закону, вона мусить набрати 226 голосів. У нас їх 19.

Галина Бабій: Знаємо, що Трудовий кодекс наштовхнувся на певні підводні рифи. Зокрема, було провалено підтримку поправок, що мали б уточнити антидискримінаційні поправки щодо гендеру та сексуальної орієнтації.

Михайло Головко: Ми з колегами не голосували за цю поправку. Для того, щоб звільнити людину з посади, начальник повинен був би довести, що робить це не через особисту неприязнь. Який стосунок, наприклад. одностатеві шлюби мають до трудового кодексу? Адже людину мають розглядати на базі її професійних здібностей.

Володимир Арешонков: Думаю, що до вівторка маємо час розібратись та обдумати це питання. Мова не йде про нав’язування якихось стандартів життя. Візьмемо, до прикладу, Закон, який забезпечує рівні права жінок та чоловіків на роботі. Але чи насправді його дотримуються? Ні.

Ірина Соломко: Арешт Олени Лукаш здійснено на показ?

Володимир Арешонков: Останнім часом правоохоронні органи активізувались. Можна багато критикувати, але, думаю, що це позитивні зміни. Ведеться боротьба з серйозними фігурами.

Іван Крулько: Олена Лукаш — непроста фігура в команді Януковича. Це колишній міністр юстиції та головний юрист Януковича, з яким тісно співпрацювала. Вона була однією з трьох, крім Януковича та Портнова, хто вів переговори під час Майдану. Якщо від неї вдасться отримати свідчення, вони б пролили багато світла, зокрема, на події на Майдані.

Михайло Головко: Теж переконаний, що Олену Лукаш є за що арештовувати, але не впевнений, що справу доведуть до кінця.