Громадське радіо
Любомир Ференс: Отже цього тижня господарської та адміністративних палат Верховного Суду України отримала нових голів. Ця новина була досить непоміченою в ЗМІ. Наскільки важливими є голови господарської та адміністративних палат ВСУ, і хто ними став, чи достойні люди?
Віталій Титич: Не тільки призначення голів палат пройшло непомічено, а й весь так званий конкурс до ВСУ пройшов непоміченим. В розумінні фахівців, це був останній шанс України проскочити у ту фіранку, яка залишилася відкритою після подій на Майдані. Це був останній шанс, і він, на мою суб’єктивну думку, змарнований. Оскільки ніякого оновлення і конкурсу не відбулося.
Андрій Куликов: Ну прям ніякого?
Віталій Титич: Абсолютно ніякого. Це косметичні дії, це мій суб’єктивний досвід. Господарську палату очолив Богдан Львов – колишній очільник вищого господарського суду. І Михайло Смокович очолив адміністративну палату, аналогічна ситуація. Ні для кого це не стало сюрпризом, крім, можливо, західних партнерів. На мою думку, не таке оновлення було метою і закону, який це визначав, і тих людей, які умовно кажучи, загинули, не за це все було, очевидно. Не для того, щоб декілька адвокатів чи науковців зайшли в Верховний суд.
Андрій Куликов: Але все ж таки, коли ми ведемо мову про зміну складу. Ну в даному разі, скажімо, адміністративного і господарського судочинства, людей, які його здійснюють. Тут же арифметичний підхід теж, мабуть, не спрацює. Якщо 80% суддів замінити – то це буде оновлення. А якщо прийшло – скільки прийшло, 20% нових людей – то це не оновлення.
Віталій Титич: Ну це питання риторичне. Оновлення, як на мене, нехай би прийшли всі ті, які були, але під такою умовою, в такій ситуації, коли вони не зможуть робити те, що робили раніше.
Андрій Куликов: А як цього досягти?
Віталій Титич: Треба було застосувати те, заради чого створювалася Громадська рада доброчесності. Ми ж не приходили туди когось карати. Це був конкурс, єдине, те, що нам було делеговано, дискрецію – визначити на підставі об’єктивної інформації, чи відповідають дії і поведінка цієї особи критеріям доброчесності та професійної етики. І така особа мала би не бути туди допущена. Якби цей механізм запрацював. А він почав працювати – на самому початку. Коли ми почали давати висновки, очевидно, цього ніхто не очікував. За основу висновки ми взяли Бангалорські принципи діяльності суддів, це дуже проста річ. Якось на побутовому рівні судді всього світу під егідою комітету з економічної і соціальної політики ООН зібралися, і створили ці принципи діяльності суддів, в які занесли 6 цінностей: незалежність, доброчесність, непідкупність, рівноправність застосування і дотримання компетентності, підвищення рівня, моральна стійкість. Також задали методологію, як це має визначатись.
Андрій Куликов: Ви говорите, що конкурсу як такого не відбулося, бо прийшли майже ті самі судді, які були до того. Петро Порошенко говорив про конкурс, як велике досягнення, що справді прозоро і чесно. Ви згадали про наших західних партнерів, вони мають думку Президента і ГДР. Як вони ці дві полярні думки сприймають?
Віталій Титич: Насправді зараз дуже цікава ситуація, така точка біфуркації. Насправді ситуація для них в негативному сенсі тільки починається, до цього вони не просто оцінювали сторони, вони фінансували все це. Наша держава неспроможна була провести цей конкурс самостійно. Всі технічні тести, зали для цього проведення чомусь оплачували донори. Вони опрацювали, а танцювали інші. Але зараз вони є відповідальними за той процес. Тому що, на мою думку, вони належним чином не реагували на конкретні факти. Зараз ці факти нікуди не пропали. Вони представлені в суд. В суді воно дійде до нових суддів, яких обрали. Ті грубі порушення, які були допущені в процедурі цього так званого конкурсу, вони настільки очевидні, що щось там придумати стосовно цього позову суддя Брегея (він розклав усі ці фейли по поличках)… Ця справа зараз у суді. Там все достатньо розкладено по поличках.
Андрій Куликов: От тепер обрані судді, буде якась час від часу ротація у зв’язку з природніми причинами в тому числі, треба буде дообирати суддів. Громадська рада доброчесності буде причетна до цього?
Віталій Титич: Насправді це питання номер один. Тут трішки спотворена інформація. Ми билися не за кількість доброчесних чи недоброчесних в цьому суді, а за те, щоб був нарешті застосований принцип конкурсу, не те, щоб хтось там щось імітував, а потім з того ящика руками як фокусник виймав кандидатури. Конкурс за відомими критеріями. Ми насправді не знаємо, чому одні пройшли в ВККС (Вищу кваліфікаційну комісію суддів), а інші не пройшли. Наше головне завдання було запровадити механізм конкурсу. Тут 60 членів ще має добиратися у ВСУ. Тут вся боротьба йде за те, щоб те, що було зроблено зараз, на цьому відборі не повторилося. Ми залишаємося в процесі попри всі ці речі.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.