Громадське радіо
Журналіст Сергій Головньов, один із авторів матеріалу про міжнародну донорську допомогу, розбирався, хто, кому й скільки дав фінансування у післяреволюційний період. Джерелом інформації про донорську допомогу для урядових організацій України став перелік проектів міжнародної допомоги, зареєстрованих у Мінекономрозвитку.
Любомир Ференс: Цифри наведені з 2014 року. Що ж таке міжнародна донорська допомога Україні?
Сергій Головньов: Це донорська допомога, яка виділялася на урядові програми. Ця допомога виділялася таким чином, що її бенефіціарами були урядові організації. Сюди не входять ті грантові проекти, які фінансують неурядові організації – наприклад, всім відомий Фонд Сороса.
Андрій Куликов: Виходить, що найбільшим грантоотримувачем є держава?
Сергій Головньов: Так, це факт. Мені смішно, коли люди з команди президента налітають на Віталія Шабуніна, який отримує гранти й відпрацьовує їх, видно, що він робить. З іншого боку, та ж Адміністрація президента отримала багато грошей.
Андрій Куликов: А їм на що?
Сергій Головньов: АП є бенефіціаром тих програм, на які виділялися гроші. Адміністрацію ми взяли як окремий кейс. На мій погляд, це концентрація лицемірства, коли орган, який забезпечує діяльність голови держави, отримує гроші. Звичайно, сама АП не отримує гроші – отримують неурядові організації, які щось роблять задля того, щоб АП могла створювати реформи.
Любомир Ференс: На твою думку, на які найбільш абсурдні проекти давали гроші західні партнери?
Сергій Головньов: Я не можу казати про якісь абсурдні проекти. Ми написали, що деякі гранти, звичайно, нам потрібні. Наприклад, те, що США виділяє нам на армію. Навіть коли вони просто заплатили своїм фахівцям, вони приїхали і чомусь навчили наших військових – це вже щось.
Але зазвичай проекти прописані так: сприяння підготовці й розвитку реформ у такій-то сфері. Взагалі незрозуміло, що це може означати. Для того, щоб зрозуміти, треба дивитися сам грантовий проект, що там є. Але, наскільки мені відомо, це зазвичай проведення якихось круглих столів, спілкування з пресою, написання колонок і так далі. Я би не казав про те, які найбільш безглузді, бо немає грантів на купівлю горілки чи чогось такого. Просто для себе я розподілив, що є гранти більш корисні для країни – які йдуть на інфраструктуру, на якісь конкретні проекти. До прикладу, українські студенти можуть поїхати навчатися за кордон – це теж непогано.
Андрій Куликов: Поясність значення терміну «бенефіціар».
Сергій Головньов: Це ті, хто отримує вигоду в кінцевому рахунку. Поясню на прикладі, який ми описували. Є «Офіс Інвестиційної ради». Там є п’ять людей, на рік чи два в них було фінансування понад 300 тисяч євро, очолює його Юлія Ковалів. Вони роблять якусь справу – взагалі невідомо, що вони роблять. Але те, що вони роблять, має якось допомогти Інвестиційній раді, яку очолює президент України.
Любомир Ференс: Я цитую вашу публікацію: «Українські чиновники направляють донорські кошти не на практичну допомогу, а на облаштування власних офісів, житла і призначають собі й своїм протеже солідну заробітну плату». Є таке?
Сергій Головньов: Так. Давайте далеко не ходити: щодо АП, на мою думку, найбільш кричущі кейси. Є така організація «Фонд підтримки реформ в Україні». З назви зрозуміло, що взагалі незрозуміло, чим вона займається. Вона отримала багато грошей (3,35 млн доларів), її засновниками є дві юридичні фірми, одна з них – юридична фірма «ЕКВО», співвласником якої є Ганна Бабич – цивільна дружина заступника голови АП Олексія Філатова. Чому викликають питання такі кейси? Ми бачимо, що є чиновник, поряд – громадська організація,близька до нього, й вона отримує дуже багато міжнародної допомоги. Питання: чи має так бути?
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.