Громадське радіо
Анастасія Багаліка: Ви є у тимчасовій парламентській слідчій комісії зі справи так званих «мукачівських партизан», сьогодні було рішення суду щодо їх звільнення з-під варти, я так розумію, що Генеральна прокуратура зняла з них обвинувачення. Прокоментуйте ситуацію.
Ігор Мосійчук: Дійсно. Я по сьогоднішній день являюся членом тимчасової слідчої комісії по кривавим подіям, які мали місце в Мукачево. Дійсно, прокуратура ще тиждень тому на засіданні суду змінила обвинувачення, знявши звинувачення в частині тероризму. Це дало змогу суду розглянути питання про звільнення на поруки чотирьох учасників тих подій. До жодного з цих чотирьох учасників не висувались жодні персональні звинувачення у вбивствах, у насиллі по відношенню до правоохоронців і так далі. Це люди, які брали участь в цих подіях, але це люди, проти конкретно яких не були висунені звинувачення. Саме тому я займав і займаю позицію, що ці люди не можуть бути звинувачені по таких тяжких статтях, як тероризм.
Анастасія Багаліка: Але стрілянина все ж була?
Ігор Мосійчук: Звичайно. І є люди, безпосередньо яким це інкримінуєтеся, в тому числі слідством, в тому числі вбивство охоронця Ланьо. На жаль, людина, яка в цьому звинувачувалась, загинула, захищаючи країну, він похований в Дніпрі.
Любомир Ференс: Давайте перейдемо до питання декларацій. Я переглядав ваші декларації, у 2013 році ви не декларуєте нічого, за 2014 рік — 6719 гривень. Тут варто зауважити, що в цей час ви перебуваєте в СІЗО (так звана «справа васильківських терористів»). Перед виборами я робив розслідування про Радикальну партію Ляшка і на моє здивування вас називають основним із спонсорів Радикальної партії поруч із паном Вощевським та паном Рибалкою. Ви тоді на камеру мені відповідаєте, що ваша дружина мала бізнес, озвучуєте астрономічну суму: ваша дружина у Василькові на рекламному бізнесі заробляла мільйон доларів на рік. Як ви їх заробляли і чому не задекларували?
Ігор Мосійчук: Не задекларував по причині того, що на той момент вже з дружиною не жив і був розлучений. По-друге, не задекларував тому, що я розумію, що ви далі перейдете до питання електронних декларацій, де з’явились статки, тому що в паперовій декларації не вимагалось декларувати готівку і цінності, які перевищують якусь суму. Третє — стосовно рекламного бізнесу: ніхто не казав, що рекламний бізнес був тільки у Василькові, він був по Київській області, в ряді інших міст. Будь-хто може перевірити в ДФС сплату податків фірмами, які належали моїй дружині.
Любомир Ференс: За 2015 рік у вас різко міняється декларація. Я не буду перелічувати все, що є, але тут багато зброї, антикварні вироби. Ви декларуєте дуже багато готівки, при тому що у вас офіційна зарплата, отримана за місцем роботи, — 58 000, кошти, передбачені на забезпечення депутатської діяльності, — це 85 000, і ви декларуєте дохід від рухомого майна —149 000. Одночасно у вас є готівкові кошти 145 000 євро, 183 000 євро і 780 000 гривень. Звідки вони, ви ж купу років були в тюрмі, як це не прикро говорити?
Ігор Мосійчук: По-перше, в тюрмі я був з 2011 по 2014 рік. По-друге, щоб зняти всі питання, ще раз кажу: в паперових деклараціях не вимагалося декларувати готівку, цінні речі. Тепер по порядку. В 90-х роках, і ви можете це перевірити, я займався сільськогосподарським бізнесом на Полтавщині. Це було близько 300 000 гектарів землі, три фермерські господарства, які з нами співпрацювали, вирощування свиней, зернових, цукрового буряка. Це було в селі Воронинці і селі Лазірки Оржицького району на Полтавщині. Є люди, які в мене тоді працювали.
Любомир Ференс: А можете назвати ці три підприємства, які з вами співпрацювали?
Ігор Мосійчук: Я не можу назвати конкретних прізвищ. Одна людина, яка співпрацювала, — Андрій Гринь. Він на той момент був власником великої мережі продовольчих магазинів в місті Лубни на Полтавщині, були ще два фермери, я, на жаль, не пам’ятаю їх прізвищ. Плюс — я зі своїм кумом і його братом Владом і Феліксом Банковими займався, в тому числі, переробкою пшениці на борошно, продажем і сільськогосподарською діяльністю.
Потім, коли це все накрилося з кризою, як кажуть, мідним тазом, врятували, що вдалось. І воно в мене так знаходилось до 2006 року. В 2006 році я дав кошти своєму товаришу, в нього на той час було сільськогосподарське підприємство, там і оберталися ці кошти. Так трапилося, що в момент мого арешту в 2011 в справі так званих «васильківських терористів» (уточнюю: звинувачення стосувалося спроби підриву пам’ятника Леніну в місті Бориспіль, якій був демонтований на той час, коли ми його нібито хотіли підірвати).
Так от, я дав ці кошти і вони там оберталися. В 2011 році після мого арешту трапилося так, що вплив на це підприємство моїх друзів практично був нівельований, тільки після Революції Гідності він поновився. Перед тим, як я був обраний народним депутатом, перед прийняттям присяги, я зустрівся з власником і директором підприємства, де були вкладені ці кошти. Я мав розмову з ним і сказав: або я мушу задекларувати і ви мусите визначити офіційну частку і вказати, що я щось маю у власності у вас, або ви мусите повернути мені кошти, які свого часу я вам давав. Підприємство сплачувало податки, де обертались кошти. Мені вони були повернуті. Так і з’явилася ця готівка.
Любомир Ференс: У 2014 році ви стаєте власником машини Mercedes GL450 2008 року виробництва за 132 000 гривень, на той час по курсу це 8000 доларів. На сайтах та сама машина того року виробництва (ще три роки пройшло від 2014 року) коштує 20-25000 доларів. Як вам вдалося купити цю машину за близько 8000 доларів?
Ігор Мосійчук: Я вам зразу скажу, технічний стан будь-якого автомобіля, тим більше, коли в нього час і пробіг, — різний. Від цього і визначається ціна. Стосовно цього, той автомобіль мав тоді не зовсім добрий стан. І давайте скажемо відверто: ви бачите час, коли він придбаний. На той момент оцінку автомобіля робив продавець. Ігор Володимирович Мосійчук до оцінки не мав і не має жодного відношення.
Любомир Ференс: А оцінку вже іншого автомобіля робив той самий продавець? Ми говоримо про Lexus LX570. Наскільки мені відомо, ви придбали його 22 січня, досі на ньому їздите. Ви купляєте його за 9 000 доларів, на відповідних сайтах середня ціна — 40 000 доларів.
Ігор Мосійчук: Продавець був інший, оцінку хто робив — я не пам’ятаю і не знаю, це робив продавець. Стан автомобіля також не зовсім добрий, в нього довелося вкластись, після року вкладання коштів і ремонту я скажу, що дуже задоволений цим автомобілем.
Анастасія Багаліка: Давайте перейдемо до різної зброї, яка є в деклараціях. Ви давно колекціонуєте?
Ігор Мосійчук: Так. В дитинстві мій дідусь познайомив з дуже чудовою людиною, на жаль, вже покійним відомим українським письменником Володимиром Кириловичем Маликом. В спілкуванні з ним я захопився козацтвом, тією епохою, його тетралогія «Таємний посол» довгі роки була моєю настільною книгою. Докладу максимум зусиль, якщо зможу, щоб зняти по ній фільм. Перший екземпляр моєї колекції — козацька шабля. Вона була мені подарована саме в ті часи моїм дідом — автентична козацька шабля. З того часу мені багато дарували, я сам багато знаходив, купував, вимінював. Це все тривало фактично по 2011 рік поки не трапилася історія, про яку ми згадували.
Анастасія Багаліка: А легально такі речі в Україні хіба можна купити?
Ігор Мосійчук: Я думаю, легально їх можна купити. Я вас запрошую з собою на ринок, ми можемо пройтися, подивитися ціни, підхід до різних речей. Насправді, там є речі, які для мене цінніші, навіть від тих, які я задекларував, але матеріально, можливо, не мають такої цінності.
Наприклад, ятаган, який там задекларований, — один із високопоставлених працівників МВС, мій земляк, подарував мені ще задовго до мого депутатства, в нього також є колекція. Є шикарна колекція в нашого Генерального прокурора.
Я люблю холодну зброю через мистецтво. На відміну від вогнепальної зброї, володіння холодною потребує певного мистецтва. У мене є деякі сучасні речі, в мене є штик-ніж, який забрали у вбитого «сєпара», на якому посічки, що він вбивав наших бійців. Різні такі речі.
Любомир Ференс: Чим займається ваша теперішня дружина Карпенко Владлена Леонідівна?
Ігор Мосійчук: Влада зараз не працює. Дві причини. По-перше, займається своїм здоров’ям і по-друге, вона зараз працевлаштовується, їй запропонували місце юриста по Україні в одній із іноземних компаній.
Любомир Ференс: А для чого їй місце юриста, якщо вона в засновниках однієї компанії. 6 липня 2015 року вона зареєструвала компанію, в засновниках разом із Кохаревим Денисом Ігоровичем (зараз йому 26 років, він був №93 на виборах від Радикальної партії Ляшка), по 5 000 статутний капітал, але цікаво, що цю фірму вона створила із кандидатом до Радикальної партії Ляшка, коли була вашою помічницею, а офіційним місцем реєстрації є Кловський узвіз 7, де знаходяться офіси радикальної партії Ляшка
Ігор Мосійчук: Перше: крім офісів Радикальної партії в «Carnegie Center» знаходяться офіси тисяч двох компаній. Плюс до того, там знаходиться офіс мого товариша і колеги Сергія Рибалки. Свого часу моя дружина (тоді ще не будучи дружиною) хотіла зайнятися юридичною практикою і заснувала юридичну компанію. Прошу вас направити журналістський запит до ДФС Києва — жодної підприємницької діяльності компанія не здійснювала.
Любомир Ференс: Основний квед діяльності фірми — діяльність у сфері права. Однак тут є і близько десятка кведів, до кінця незрозумілих: добування кам’яного вугілля, бурого вугілля, залізних руд, кольорових металів, каменю, вапняку, гіпсу, піску, гравію, глин, солі, торфу, інших корисних копалин і так далі. Ваша дружина цим також хотіла займатися?
Ігор Мосійчук: Я не цікавився в неї, чим збирається, крім юридичної практики, займатися підприємство, яке вона заснувала.
Анастасія Багаліка: У мене ще питання стосовно чесності голосування у ВРУ. Ви багато разів закликали голосувати особисто, тим не менш…
Ігор Мосійчук: …двічі голосував не особисто. Готовий про обидва випадки вам розповісти чесно, поклавши руку на серце. Вважаю обидва випадки критичними. Перший — коли голосували за звільнення суддів, які порушили присягу і якби в той день не було проголосоване їхнє звільнення, вони б не були звільнені. І другий випадок, коли голосували за призначення свята День добровольця. Я сам доброволець, багато моїх друзів — добровольці, які пішли в 2014 з голими руками захищати країну. І коли дехто з колег тікав із зали і не могли проголосувати, я вважав, що я маю віддати борг хлопцям.
Повний варіант розмови слухайте в аудіоверсії.