Олександр Мусієнко: Режим тиші можна вважати частковим досягненням, тому що інтенсивність вогню дійсно зменшилась, хоча про повне перемир’я говорити не доводиться. Якщо говорити про паризьку зустріч в грудні минулого року, то там домовлялися про ряд пунктів, серед яких – припинення вогню й обмін полоненими, відкриття нових точок КПВВ, погодження нових ділянок для розведення військ. Також пропонувалось внесення формули Штайнмайєра і його імплементація в українське законодавство. З цього всього виконано лише 2 пункти частково – це відкриття КПВВ з українського боку і припинення вогню. Звичайно, що довкола цього ведеться риторика – дивіться, ми цього домоглися. Для того, щоб забезпечити повноцінне припинення вогню і режим тиші, треба створювати демілітаризовані зони, це означає проводити подальші розведення військ і забезпечення безпеки за допомогою миротворців. Інакше убезпечити вогневий контакт між сторонами практично неможливо. Для того, щоб це забезпечити потрібно провести величезну роботу.
Стало краще в питанні безпеки – в тому сенсі, що зменшилися обстріли з великокаліберної й артилерійської зброї. Вже менше прилітає снарядів. Натомість збільшилась кількість приїздів снайперів, вони прибувають з Російської федерації на так звані військові навчання, максимально наближені до бойових. Вони намагаються проводити прицільні обстріли по українських позиціях. В цьому сенсі можливо ситуація і погіршилась. Що стосується гуманітарних ініціатив, то покращилось, тому що збільшилась кількість ділянок, де проводиться або збирається проводитись розмінування.
Треба розуміти, що крім розведення потрібно домагатися з українського боку, щоб була серйозно посилена і розширена місія спостерігачів ОБСЄ і щоб в тій чи іншій конфігурації на Донбасі з’явилась миротворча місія ООН.
У нас досі відсутнє розуміння в багатьох, що ж нам було вигідно. Нам вигідно закінчити політико-дипломатичним шляхом, про що говорить більшість політиків. Але цей шлях передбачає якісь компроміси, поступки з українського боку. Якщо ми говоримо про карабаський сценарій і про воєнні дії, то це інше. Це теж можливо, просто інші ресурси й втрати можуть бути. Якщо ми говоримо про те, що є якийсь поміжний сценарій, як більш-менш нас влаштує, а саме – забезпечення безпеки гуманітарних питань і потім перехід по політичних, так звані заморожені конфлікти, то це є на сьогодні найбільш реалістичним.