«Історія з нацизмом не завершена», — Володимир Єрмоленко
Завершилася 70-річна заборона на друк тексту Гітлера «Mein Kampf». Чим небезпечна ідеологія нацизму для сучасних України і Європи, розмірковує філософ Володимир Єрмоленко
Анастасія Багаліка: Чи може публікація твору Гітлера спричинити страшні наслідки?
Володимир Єрмоленко: Ні, це наукове багатотомне видання із купою приміток. Не варто думати, що німці раптом почнуть його читати. Цей твір був постійно доступний в Інтернеті багатьма мовами. Зараз зроблена спроба все це прокоментувати, показати походження ідей і сенс слів Гітлера.
У цього твору імідж цікавої забороненої книжки. Моє суб’єктивне враження як історика — цей текст банальний. Він дуже тупий і необгрунтований у деяких речах, Гітлер у ньому постає демагогом. Проте цей текст і дуже небезпечний, бо створив усі ті жахи, які ми знаємо.
Лариса Денисенко: Хто коментує цей текст?
Володимир Єрмоленко: Це німецькі історики з певною репутацією. Тут немає ніякого ідеологічного проекту. Чому потрібно розуміти ці тексти Україні? Україна займала дуже серйозну позицію в ідеології Гітлера.
«Майн Кампф» закінчується розділом про поділ впливу у Східній Європі. Вже у двадцятих роках Радянський Союз був ворогом Гітлера. І тому цікаво дивитися на цинічний пакт Молотова-Ріббентропа, описаний у праці.
Україна була для Гітлера годувальницею, тим, що він називав «життєвим простором» для Третього Рейху. Гітлерівська філософія дуже аграрна, побудована на думці, що потрібно передусім завойовувати території, які будуть годувати арійців. Тому коментар до твору надзвичайно важливий, щоб показати контекст усіх ідей.
Анастасія Багаліка: Теперішні протести прости мігрантів дійсно пов’язані із нацистською ідеологією?
Володимир Єрмоленко: Треба розуміти, що сучасні ультраправі рухи і тогочасний фашизм у чомусь близькі, але водночас дуже далекі. Я не дуже люблю поняття «неонацизм», бо це дуже специфічні форма ультраправих поглядів. Нацизм передбачає думку, що раси — різні біологічні види, і що між афроамериканцем і арійцем така різниця, як між вовком і лисицею. Це один з багатьох ідіотизмів «Майн Кампф».
Не так вже й багато сучасних ультраправих ідуть так далеко у питаннях раси. Є ксенофобія, але вони не думають, що інші раси є іншими біологічними видами. Вони думають, як відкараскатись від інших. В той час як Гітлер думав би: як добре, що багато мігрантів, зробимо їх рабами. У цьому плані його ідеологія набагато небезпечніша.
Лариса Денисенко: Чи є небезпека для України у тому, що люди будуть читати «Майн Кампф»?
Володимир Єрмоленко: Без сумніву. Текст має ореол табуйованого тексту з таємничою мудрістю, якої там і близько нема. Це банальність, помножена на ідіотизм.
Лариса Денисенко: Як друк цієї книги позначиться на німецькому суспільстві?
Володимир Єрмоленко: Німці роблять дуже важливу роботу — проговорюють це ще раз і ще раз, і не дають можливості відроджувати ультраправі напрямки. Історія з фашизмом незавершена. Ми починаємо наново розуміти всі ці процеси. Ми повинні вчитися аналізувати нашу історію і шукати причин.
Лариса Денисенко: Наскільки велика небезпека відродження нацизму?
Володимир Єрмоленко: Відродження ідеології у її чистому вигляді навряд чи можливе, бо ми живемо в іншу епоху. Порівняння Путіна і Гітлера цікаві з медійної точки зору, проте з історичної вони дуже різні. Водночас це може бути не менш небезпечно. Є одна думка, яка об’єднує Гітлера, комуністів та сучасних ультраправих — думка, що все вирішує боротьба, що між людьми неможливе порозуміння. І саме це дуже небезпечно.