Керівництво мін’юсту сприймало мене як загрозу, — Сергій Старенький

Про півмільйонну компенсацію за вимушений простій та відновлення репутації через суд Громадському радіо розповів колишній очільник Державної пенітенціарної служби Сергій Старенький, якого в один день поновили на посаді і звільнили через ліквідацію служби.

Тетяна Трощинська: Давайте нагадаємо цю історію нашим слухачам.

Сергій Старенький: Ця історія почалась ще в березні 2014 року, коли після подій на Майдані мене було призначено головою служби. Я встиг активно попрацювати близько 100 днів, а після цього втеча Шепелєва була використана як привід, щоб мене звільнити.

Тетяна Трощинська: Вас відстороняли на час розслідування, а потім поновлювали.

Сергій Старенький: Так. Розслідування було проведено формально. Це було використано як привід, і в незаконний спосіб мене звільнили. Оскільки я звик йти тільки законним шляхом, я звернувся до суду. В результаті всіх судових розглядів Адміністративним апеляційним судом міста Києва 26 березня 2015 року було прийнято рішення про те, що я був звільнений незаконно. Моєї вини у втечі Шепелєва або в інших проблемах встановлено не було. Тому суд постановив відновити мене на посаді.

На жаль, Міністерство юстиції і міністр юстиції особисто, які мали виконати це рішення, обрали шлях супротиву та ігнорування цього судового рішення.

Тому починаючи з 27 березня 2015 року я пробивав лобом стіни. У Мін’юсті казали, що не знають про це рішення. Міністр юстиції відповідав народним депутатам прямо у Верховній Раді, що він вперше про це чує. Виконавча служба, яка перебуває під керівництвом міністра юстиції, також фактично саботувала судове провадження.

Пройшло більше двох років з моменту прийняття цього рішення. Нарешті Кабмін згадав про те, що є така проблема, і треба виконати це судове рішення.

Тетяна Трощинська: В даному разі це було технічне розпорядження, яке вони мали виконати, тому що воно існує. Але внаслідок ліквідації служби… Чи не зовсім так?

Сергій Старенький: Не зовсім так. Мене звільнили у зв’язку з ліквідацією служби згідно з моєю заявою. Чому мене не поновлювали раніше? Якби мене поновили, негайно треба було б звільнити того голову Пенітенціарної служби, який на той час перебував на посаді.

Тетяна Трощинська: Але ж він вже майже рік як звільнений.

Тетяна Трощинська: Він звільнений з листопада минулого року. Якби я повернувся на цю посаду, тоді було б неможливо зробити те, що зробили з Пенітенціарною службою. Тому я думаю, що мене сприймали як загрозу цим планам Міністерства юстиції. Тому так ігнорували.

Але це призвело тільки до проблем. Пенітенціарна служба і Мін’юст зараз повинні виплатити величезні кошти компенсації.

Тетяна Трощинська: Це судове рішення передбачає компенсацію за вимушений прогул. Ці кошти — це фактично зарплата, яка мала вам нараховуватися за це час. Можете назвати цю суму?

Сергій Старенький: Я не рахував, але, за моїми оцінками, за три роки це не менше, ніж півмільйона гривень.

Тетяна Трощинська: Це кошти з бюджету.

Сергій Старенький: Звичайно.

Тетяна Трощинська: Важко прогнозувати, в який спосіб вони будуть виплачені і чи будуть вони виплачені взагалі. Але згідно з судовим рішенням вони мусять це зробити.

Сергій Старенький: Звичайно. І вони зроблять це рано чи пізно.

Тетяна Трощинська: У вас з міністром юстиції Павлом Петренком було різне бачення того, як рухати Пенітенціарну службу. Очевидно, що ви не спрацювалися б. Але в цьому сенсі ви йшли до кінця. Що ви хотіли отримати внаслідок своїх дій?

Сергій Старенький: Моїм основним завданням було очистити своє ім’я. Тому що мене звільнили в неправовий спосіб, обвинувативши у всіх смертних гріхах. Тобто першим моїм завданням було доведення того, що моєї вини тут немає. Але потім, коли я зіштовхнувся з умисним невиконанням судового рішення, я зрозумів, що мені треба донести до всіх те, що система виконання судових рішень в нашій державі або взагалі неефективна, або її треба пробивати лобом. Своїм прикладом я це показав і довів.

Після того, як було прийнято рішення про поновлення, я мав розмову з міністром юстиції.

Тетяна Трощинська: Коли це було?

Сергій Старенький: Десь у квітні 2015 року.

Тетяна Трощинська: І про що ви говорили?

Сергій Старенький: Ми поговорили про те, що в нас дійсно різні бачення та різні концепції. Я запропонував такий шлях: мене поновлюють і я звільняюсь. Але у пана Петренка, можливо, така стратегія розмови з людьми — він обіцяє одне, а робить інше. Тому далі було повне ігнорування цієї проблеми. Достукатися було неможливо. Тому я був змушений йти шляхом написання скарг до Кабміну і порушення кримінальних проваджень щодо невиконання судового рішення. Прокуратура також не дуже хотіла цим займатися. Але шляхом певних судових доручень вона все одно цим займається. І буде займатися, я сподіваюсь. Це важко, але це можливо.

Детальніше слухайте у подкасті.