«Це спонукання до того, що треба робити крок, щоб щось змінити. Що можна жити й постійно жалітися на те, що не влаштовує країна, влада, чоловік чи дружина, керівник на роботі чи сусід. І жити так 20-40 років, казати, що все погано. Але щоб змінити щось, насправді іноді непотрібно якоїсь фантастики. Достатньо відкрити двері й вийти, написати заяву на звільнення – мільйон варіантів. Це і є основний меседж вистави. Ці побутові дрібниці, повсякденність, яка засмоктує, є постійним її тлом і лейтмотивом.
Це більше вистава для споглядання, це не вистава якогось емоційного збурення, переживання яскравих пікових емоцій. Тут більше філософії, роздумів – щось ближче до східного кіно, східної культури, естетики. Такий візуальний, естетичний та інтелектуальний театр», – розповів режисер Богдан Поліщук.
Слухайте розмову в доданому звуковому файлі.
Фейсбук-сторінка події за посиланням.