facebook.com
Вона розповідає про історію фільму, тему Чорнобиля і перспективи стрічки в українському прокаті.
Ольга Веснянка: Яким чином фільм «Російський дятел» пов’язаний з Україною?
Ольга Мартинюк: Фільм торкається дуже багатьох аспектів історії, громадського життя в Україні, мистецтва. В ньому присутній елемент відносин між Україною, Росією, Білоруссю. Важливо розуміти, що це фільм про внутрішній світ головного героя, про теорію, яку він собі вибудував. У рамках цієї теорії й викриваються складні історичні стосунки між Україною і Росією — стосунки-привиди.
У фільмі також є тема Чорнобильської катастрофи: ми знаємо, що від неї постраждала і Україна, і Росія, і Білорусь. Ми також знаємо, що і в будівництві АЕС, і в ліквідації наслідків катастрофи брали участь також представники різних рівнів усіх цих згаданих країн.
Ольга Веснянка: «Мені реально цікаво, що там далі. Це те ідіотське відчуття, коли ти переживаєш сором за іншого і тобі наче й огидно, й приємно одночасно. Я в цьому вгледіла високі мистецькі сенси і з задоволенням додивилася до кінця», — пише журналістка Соловйова Всеслава. Як прокоментуєте цей відгук?
Ольга Мартинюк: Я погоджуюся із авторкою цього відгуку в тому плані, що, переглядаючи фільм, відчуваєш комплекс різних відчуттів. В цьому й полягає його мистецька вартість. Варто розуміти, що тема, про яку йдеться, вже сповнена конфліктів. Ми не можемо сказати з абсолютною точністю, що головний герой Федір не правий, як і не можемо запевняти, що він має рацію.
Ірина Соломко: Чи важко було домовлятися із кінотеатрами стосовно показу фільму?
Ольга Мартинюк: Я впевнена, що просувати навіть міжнародне кіно з багатьма нагородами, в українських кінотеатрах важко. Ще не популярно ходити на авторське кіно, та і публіка орієнтується більше на велику рекламу з підсвіткою.
Ольга Веснянка: На яких фестивалях вже показували фільм?
Ольга Мартинюк: Показували на Sundance Film Festival, де фільм здобув гран-прі, Канадському фестивалі та ін..