Колишній президент Вірменії Кочарян заарештований на виконання обіцянок нинішнього прем'єра Пашиняна, - Божко

За що насправді заарештований колишній президент Вірменії Роберт Кочарян? Аналізує Олександр Божко, який був послом України у Вірменії (1996-2001; 2005-2010) під час президентства Роберта Кочаряна.

Наталя Соколенко: Що ви можете сказати про цю людину?

Олександр Божко: Безумовно, та подія, яка сталася у Вірменії, є справді резонансною. Я двічі був послом у Вірменії, і мені неодноразово випадало зустрічатися із Робертом Кочаряном, в тому числі, стосовно наших українсько-вірменських питань, і ми досить активно працювали.

Але він піддався тиску Росії, і, очевидно, звідти почався його бізнес, тому що є дані, що його власний капітал складає 5-7 мільярдів доларів. В той час як ВВП Вірменії становить 11,5 мільярдів доларів. Як людина, яка була державним посадовцем, змогла збагатитися на такі величезні суми? Але це одна сторона. Інша сторона – це те, що сталося в ніч з 1 на 2 березня 2008-го року. 19 лютого відбулися вибори президента, на яких начебто здобув перемогу Серж Саргсян, якого теж не так давно відсторонили від влади. Брав участь у перегонах перший президент Вірменії Левон Тер-Петросян. Його підтримували всі вірмени, адже оточення Саргсяна складалося здебільшого з олігархів, і та корупція, яка тоді існувала, зловживання владою викликали страшне незадоволення у суспільстві. Але попри це начебто 53:% на виборах здобув Серж Саргсян, а Левон Тер-Петросян набрав 21,5% за офіційними даними. Хоча в опозиції були підрахунки, що ніхто не набрав більше половини. Таким чином мали б пройти у другий тур Серж Саргсян і Левон Тер-Петросян. У зв’язку з цим розпочалися демонстрації, дуже активні, дуже масові, за зразок бралася Україна – наш Помаранчевий Майдан. І в центрі міста на кілька тижнів виникло наметове містечко опозиції. А в ніч з 1 на 2 березня влада прийняла рішення про знесення цього наметового містечка. Тоді протестуючі перемістилися до посольства Франції, там почали зводити барикади, після чого вводиться надзвичайний стан, про що приймає рішення Роберт Кочарян. А що це означає? Це призупинення будь-якої політичної діяльності: були закриті опозиційні видання, радіо, інтернет тощо. Більше того, під час сутичок, коли штурмували барикади, на яких закріпилася опозиція, було вбито десятеро людей. І ніхто не знає, хто вбивці – майже те саме, що в нас.

Є дані, що власний капітал Кочаряна складає 5-7 мільярдів доларів. В той час як ВВП Вірменії становить 11,5 мільярдів доларів

Крім того, сотні людей було піддано тортурам з боку поліції, силовиків.

Через все це Роберта Кочаряна затримали і висунули йому досить серйозні звинувачення – замах на конституційний лад Вірменії.

Андрій Куликов: Роберту Кочаряну зараз ставлять у провину те, що він тоді порушив конституційний лад у Вірменії, організувавши чи дозволивши репресії проти демонстрантів. А чому Кочарян тоді виявився на боці Сержа Саргсяна, а не Левона Тера-Петросяна? Що їх об’єднує?

Олександр Божко: Відповідь на це питання ми знайдемо у часи моєї першої каденції – це 1996 рік. 1996-го року мене призначають перший послом України до Вірменії у вересні. А 22 вересня відбуваються вибори президента Вірменії. І знову майже та сама ситуація: опозиція не довіряє, вона вважає, що ніхто не набрав більшості і вимагає перерахунку голосів. Влада не йде на це і починається штурм вірменського парламенту. В результаті Тер-Петросян проголошує надзвичайний стан – та сама ситуація. Далі він запрошує на пост прем’єр-міністра колишнього посла Вірменії у Британії Армена Саркісяна – наразі він президент Вірменії. Той, побачивши оточення президента, в тому числі Сержа Саргсяна, розуміє, що краще не включатися в цю ситуацію та не бруднити руки, відмовляється від приводом поганого здоров’я. І на посаду прем’єр-міністра запрошують Роберта Кочаряна, який на той час очолював самопроголошену Нагірно-Карабаську самопроголошену республіку. Таким чином Леон Тер-Петросян, який став супротивником Роберта Кочаряна, запросив до Вірменії Роберта Кочаряна. На той час міністром безпеки був Серж Саргсян, який теж з Карабаху, і вони швидко порозумілися. Через два роки вони висунули ультиматум Леону Тер-Петросяну, щоб той склав свої повноваження, і були проголошені нові президентські вибори, на яких буцім-то переміг Роберт Кочарян.

Але він не мав права тоді балотуватися, тому що на той час у Вірменії існував ценз – 5 років ти мав прожити у Вірменії. А він жив у Нагірному Карабаху. Таким чином відбулося перше порушення, яке потягло за собою друге, третє і так далі. Так він опинився в одній команді разом із Сержем Саргсяном, вони грали начебто під одну дудку.

Але цікаво те, що вони вирішили розіграти таку ж комбінацію, як Путін і Медвєдєв. Один раз президент – Роберт, другий раз – Серж. Але Серж виявився хитрішим і пішов на повторну каденцію. Через це в них виникло похолодання у стосунках.

Наталя Соколенко: Зараз другий президент Вірменії Роберт Кочарян перебуває під вартою в Єревані. Важливою деталлю є те, що активним учасником протестів 2008-го року проти Сержа Саргсяна, які придушував Роберт Кочарян, був теперішній прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Він прийшов на посаду в результаті цьогорічних протестів. Тому є думка серед політологів, що це просто політична помста Нікола Пашиняна. Як ви оцінюєте цю дуель між Пашиняном і Кочаряном?

Олександр Божко: Я б не сказав, що це помста, це – виконання обіцянки. Коли він очолював протестний рух, він обіцяв, що доб’ється правди. А він тримав оборону на барикадах, один з останніх, який зміг втекти від поліції, але потім його схопили, і він три роки відсидів за гратами.

Він обіцяв людям, які його підтримують, що у Вірменії запанує порядок, буде закон рівний для всіх. По-друге, винуватці тієї трагедії будуть названі і покарані. Якщо ти порушив закон, вендети не буде, але буде покара за вчинення тобою незаконних дій.

Наталя Соколенко: Роберт Кочарян недооцінив ці обіцянки? Як взагалі так сталося, що він під час цих буремних подій перебуває у Вірменії?

Олександр Божко: Він дуже високої думки про себе. Він казав, що єдиний чоловік, який є у Вірменії, – це Роберт Кочарян. Але виявилося, що не на того напав. Я схиляю голову перед Пашиняном. Те, що він обіцяв, він намагається виконувати, він зараз відкрив кілька справ проти корупціонерів, проти олігархів, і не зупинився навіть перед тим, щоб віддати під суд колишнього президента. Де що в країні колишнього Радянського Союзу таке сталося?

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.