Про основні зміни у системі шкільної освіти говоримо з директором спеціалізованої школи № 148 в місті Києві Сергієм Горбачовим.
Сергій Горбачов: Радикальних зрушень поки що немає, проте помітний початок руху. Цей рух відбувається відразу у декількох напрямках. Найперше — це зміни до програм початкової школи, що були ухвалені на початку цього року. Хоча ці зміни залишаються в межах чинного законодавства, вони допомагають вибудовувати освітню траєкторію у початковій школі більш полого. Тепер ми не так сильно навантажуємо дітей і даємо більше самостійності вчителю.
У середній і старшій школі поки що все так само.
Лілія Гриневич нещодавно оприлюднила концепцію нової освіти, яка дозволяє нам вибудувати схематичну дорожню карту. Україна ще не мала такого структурованого і зрозумілого документу. Ми чітко усвідомили і зафіксували у слові, де ми зараз знаходимось, якою є сучасна українська освіта і якими ми хочемо бачити наших випускників. Головний пріоритет — перехід від безсистемного запихання знань в дитячі голови до компетентного підходу, що передбачає не тільки знання, а й розуміння того, як їх використовувати. Це величезне зрушення, яке ми поки оцінили не в повній мірі.
Тетяна Трощинська: Вже 1 вересня, прийшовши до школи, школярі зможуть побачити ці зміни на власні очі. Ми вже знаємо про виправлення не червоною, а зеленою ручкою. Про які ще практичні зрушення ви б могли розповісти?
Сергій Горбачов: Фіксація суспільної уваги на олівцях і ручках — не дуже вдала концепція. Це образ, що не має жодного принципового значення.
Тетяна Трощинська: Але ж це свідчить про інше ставлення.
Сергій Горбачов: Інше ставлення полягає у змісті програм. Те, що дитина більше не отримуватиме нижчу оцінку через виправлення — дійсно значне зрушення. Попри делікатність цих змін, вони вже встигли викликати спротив серед тих людей, які звикли працювати певним чином. У нашій школі також були незначні перестороги.
Василь Шандро: Що викликало найбільше дискусій?
Сергій Горбачов: Питання про те, що оцінки тепер мають бути конфіденційними.
Василь Шандро: Хто про них знатиме?
Сергій Горбачов: Лише сім’я і дитина. Подекуди це технологічно важко здійснити.
Також суттєвим зрушенням є заборона примусово викликати дитину до дошки.
Тетяна Трощинська: Конфіденційність оцінок передбачає відмову від шкільних журналів?
Сергій Горбачов: Думки про це лунають. Для того, щоб скасувати шкільні журнали у тому вигляді, в якому вони є, треба вирішити цілий комплекс проблем, зокрема, юридичних. Шкільний журнал є фінансовим документом. Саме за записами у журналі здійснюється оплата вчителю за відпрацьований час. Якщо на зміну традиційним шкільним журналам прийдуть електронні, виникне дуже багато питань. Хто їх заповнюватиме? Як забезпечити захист даних? Чи достатньо у нас комп’ютерів для цього?
Подекуди суспільство недооцінює складність освітньої системи. В ній все залежить одне від одного.
Василь Шандро: Наскільки школи зможуть самостійно вирішувати ці питання?
Сергій Горбачов: Деякі питання ми можемо вирішувати самостійно. Наприклад, сьогодні на педраді ми вирішили, що користуватимемось зеленим кольором для виправлення замість червоного. У певних межах ми можемо внести якісь зміни до шкільної програми, але те, що стосується журналів — далеко поза межами нашої компетенції. Це не стільки педагогічні питання, скільки питання використання бюджетних коштів.