29 серпня о 19.00 в Кінопанорамі відбудеться прем’єра п’єси Марії Старожицької «Котел», присвяченій трагічним подіям під Іловайськом в серпні минулого року. По суті, це — театрально розіграні мультимедійні читання. «Наше завдання було, щоб глядачі відчули те, що відчували під Іловайськом наші хлопці. У мене під Іловайськом загинуло четверо друзів. Для мене ця п’єса — це власна посттравматична реабілітація. По суті, це перша п’єса про війну, особисті переживання наших хлопців. Вона, як і наше життя і трагічна, і позитивна водночас. В той же час п’єса гостра, де кожен день, кожна мить — як остання», — пояснює режисер.
Андрій Куликов: Скажіть, будь ласка, а як можна ставити п’єсу у кінотеатрі?
Євген Степаненко: Формат цієї прем’єри не зовсім театральний, це можна назвати мультимедійною читкою. Ми почали читку десь в середині серпня і встигнути багато ми не могли. Тому я запропонував такий формат, автор його сприйняла. Коли ми читаємо в такому мультимедійному форматі, то дуже важливим є звуковий та відео ряди.
І сама читка вона театральна, тобто вони мінімально рухаються, але читають так, якби це відбувалося на сцені театру. Кінотеатр дає певне занурення в ситуацію. Головним нашим завданням у цій п’єсі було попросити, змусити людей відчути те, що відчували хлопці в Іловайську.
Ірина Соломко: А чому такий поспіх з прем’єрою?
Євген Степаненко: Це було принципово для авторки п’єси, тому я запропонував такий формат, авторка (Марія Старожицька) його сприйняла. Вона знала багатьох з батальйону «Донбас», вона ними опікувалася, її навіть «мама» називали. У п’єсі є Лавр і це прототип її знайомого. І коли ми вперше говорили, то вона одразу запропонувала зробити прем’єру 29 серпня. Я не сильно хотів, тому що таке совкове підлаштування під якісь дати мене дратує. Та тут вона більше права, ніж я, тому що ми маємо це зробити і вшанувати людей, які там загинули.