«Котел» — це перша п’єса про війну», — Євген Степаненко

Режисер Євген Степаненко розповідає про постановку п’єси «Котел», яку присвячено трагічним подіям під Іловайську

Ведучі

Ірина Соломко,

Андрій Куликов

Гостi

Євген Степаненко

«Котел» — це перша п’єса про війну», — Євген Степаненко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2015-08-27_stepanenko_evhen.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur1_2015-08-27_stepanenko_evhen.mp3
«Котел» — це перша п’єса про війну», — Євген Степаненко
0:00
/
0:00

29 серпня о 19.00 в Кінопанорамі відбудеться прем’єра п’єси Марії Старожицької «Котел», присвяченій трагічним подіям під Іловайськом в серпні минулого року. По суті, це — театрально розіграні мультимедійні читання. «Наше завдання було, щоб глядачі відчули те, що відчували під Іловайськом наші хлопці. У мене під Іловайськом загинуло четверо друзів. Для мене ця п’єса — це власна посттравматична реабілітація. По суті, це перша п’єса про війну, особисті переживання наших хлопців. Вона, як і наше життя і трагічна, і позитивна водночас. В той же час п’єса гостра, де кожен день, кожна мить — як остання», — пояснює режисер.

Андрій Куликов: Скажіть, будь ласка, а як можна ставити п’єсу у кінотеатрі?

Євген Степаненко: Формат цієї прем’єри не зовсім театральний, це можна назвати мультимедійною читкою. Ми почали читку десь в середині серпня і встигнути багато ми не могли. Тому я запропонував такий формат, автор його сприйняла. Коли ми читаємо в такому мультимедійному форматі, то дуже важливим є звуковий та відео ряди.

І сама читка вона театральна, тобто вони мінімально рухаються, але читають так, якби це відбувалося на сцені театру. Кінотеатр дає певне занурення в ситуацію. Головним нашим завданням  у цій п’єсі було попросити, змусити людей відчути те, що відчували хлопці в Іловайську.

Ірина Соломко: А чому такий поспіх з прем’єрою?

Євген Степаненко: Це було принципово для авторки п’єси, тому я запропонував такий формат, авторка (Марія Старожицька) його сприйняла. Вона знала багатьох з батальйону «Донбас», вона ними опікувалася, її навіть «мама» називали. У п’єсі є Лавр і це прототип її знайомого. І коли ми вперше говорили, то вона одразу запропонувала зробити прем’єру 29 серпня. Я не сильно хотів, тому що таке совкове підлаштування під якісь дати мене дратує. Та тут вона більше права,  ніж я, тому що ми маємо це зробити і вшанувати людей, які там загинули.