Між правами людини і держбезпекою: на чому ґрунтується робота з ТОТ

Які органи влади мають займатися питаннями ТОТ України

Ярослав Транець говорить, що Україна має вести системну та безперервну роботу стосовно тимчасово окупованих територій, аби їх мешканці відчували постійну підтримку. На ТОТ діє російська політика, спрямована на розірвання зв’язків між населенням в окупації та на підконтрольній Україні території. Серед іншого, людей обмежуть у користуванні месенджерами, соціальними мережами, медіа. Замість них запроваджують контрольовані окупантами альтернативні майданчики.

Певний час сферою ТОТ опікувалося Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Його створили для формування відповідних політик, роботи з викликами, пов’язаними з окупацією, та похідними проблемами. Наприкінці 2024 року міністерство було трансформоване та перейменоване на Міністерство національної єдності, а влітку 2025-го — ліквідоване. Частина роботи з тимчасово окупованими територіями перейшла у відповідальність Міністерство розвитку громад та територій.

«Це міністерство передусім має філософію роботи з інфраструктурою, аспектом розвитку. А, говорячи про тимчасово окуповані території, ми маємо дуже враховувати людиноцентричний аспект, питання перехідного правосуддя, компенсації, стратегічних комунікацій, міжнародного гуманітарного права», — зауважує Ярослав Таранець.

За його словами, робота триває, відбувається розробка законодавства, концептуальних документів, однак держава не демонструє системного процесу роботи з тимчасово окупованими територіями. Ця сфера пов’язана з різними секторами та фактично всіма міністерствами України, зазначає юрист. Скажімо, питання документів, виданих в окупації, стосується Міністерства юстиції, а питання компенсації за втрачене житло на ТОТ — Міністерства розвитку громад і територій.

«Цей перелік можна довго продовжувати, але ключове, що ми тут маємо враховувати, — це широкий міжсекторальний аспект, який потребує волі та максимальної включеності, розуміння проблематики», — каже юрист.

Проблематика законодавства щодо колабораціонізму

На думку Ярослава Таранця, передусім удосконалень потребує законодавча база, що регулює питання та права людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій. Правові акти щодо колабораційної діяльності у їхньому чинному вигляді дають можливість різних трактувань, залежно від ситуації та людини, а тому створюють низку ризиків, говорить юрист:

«Тут завдання держави — зважити і прийти до балансу, зрозуміти, що, з одного боку, на тимчасово окупованих територіях продовжують проживати наші люди, українці, а з іншого боку — дотримуватися балансу безпеки. Цей баланс має бути чітко врегульований, без можливості широкого спектру свободи дій».

За його Ярослава Таранця, питання колабораціонізму має декілька вимірів. Один із них — міжнародне гуманітарне право, яке обстоює позицію, що люди на окупованих територіях, зокрема й українці та українки, вживають усіх заходів, щоб вижити. У той же час, окупаційні адміністрації всіляко намагаються інтегрувати населення у російську державну та соціальну систему.

«У такій ситуації постає питання: або ви приймаєте правила гри, які встановлюють в окупації, і залишаєтеся існувати, що б це не означало, або ви поза цією системою, ви маргіналізовані, не можете скористатися жодним з державних сервісів, звернутися до лікарні, отримати соціальну допомогу, пенсію і так далі.

Розмежування тут було б дуже доречним. Конкретно визначити, які дії все ж вважаються суспільно-небезпечними для збереження національної безпеки України, а що можна трактувати як елемент виживання й безвиході», — пояснює Ярослав Таранець.

Через невизначеність цих питань в українському правовому полі, зауважує він, люди на ТОТ не мають чіткого розуміння, що із ними відбудеться, якщо вони виїдуть на підконтрольну Україні територію. Цією ситуацією користується і російська пропаганда.

За словами старшого юриста «Схід SOS», наразі зареєстровано близько десяти законопроєктів, спрямованих на вдосконалення норм, що регулюють права та відповідальність людей, які перебували чи перебувають на ТОТ. Проблематика стосується не лише колабораціонізму. Серед кроків, які коаліція правозахисних організацій визначила пріоритетними у 2026 році, — формування стратегії, що забезпечуватиме захист людей з ТОТ і їх реінтеграцію в українське суспільство. Наразі ризики для прав цих громадян і громадянок створюють, наприклад, Закон про множинне громадянство та ініціатива проходження поліграфа, що може тягнути за собою додаткові обмеження.

У чому складність видачі українських документів людям, які виїхали з ТОТ

Складним також залишається питання отримання українських документів людьми, які виїхали з тимчасово окупованих територій. Зокрема, для цього необхідно пройти адміністративну процедуру, щоб встановити свою особу. На цьому етапі можуть виникати проблеми. Наприклад, багато дітей, які народилися на ТОТ, ніколи не мали документів українського зразка, пояснює Ярослав Таранець.

Для держави тут важливі питання звітності, обліку громадян і громадянок, які виїжджають на підконтрольну Україні територію або ж перебувають в окупації.

«До прикладу, коли людина хоче оформити документи, вона звертається за встановленням особи, і цілком логічно, що держава має такий факт перевірити: чи народжувалася така особа, чи містяться відомості в реєстрі, що вона є громадянином України. І коли Україна як держава намагається звірити ці дані, вона їх просто не знаходить, бо такий облік не ведеться, і це не питання конкретних осіб або чийогось небажання, а питання процедури, того, як побудований цей процес», — розповідає Ярослав Таранець.

На що варто спиратися, формуючи практики роботи з ТОТ

На думку старшого юриста «Схід SOS», формування практик і законодавства щодо тимчасово окупованих територій і їх мешканців мають спиратися на принципи прав людини та міжнародне гуманітарне право. Разом із тим, зауважує він, в умовах повномасштабної війни постає питання стійкості держави, відбудови, формування превентивних механізмів. Ці виклики вимагають системного підходу, а передусім — збору та аналізу даних, аби мати актуальну інформацію щодо всіх сфер життєдіяльності на ТОТ.

«Щоб актор, який формує політику щодо цього питання, міг відкрити умовний дашборд і подивитися, що у нас на сьогодні з питанням освіти, з питанням кількості дітей, молоді, які повертаються, з гуманітарними питаннями. Улітку 2025 року там була величезна катастрофа з водою. Це гуманітарна катастрофа, яка відбувається хоч і на окупованій, але на нашій території. Натомість ми спостерігали, що не було жодної комунікації з боку українського уряду чи когось іншого з офіційних представників держави щодо цього питання», — говорить Ярослав Таранець.

На його переконання, важливо дотримуватися балансу методів, що застосовуються у роботі з тимчасово окупованими територіями, зокрема звертатися до когнітивних інструментів. Потрібно підтримувати зв’язок з населенням ТОТ, давати відчуття підтримки й присутності, створювати умови для виїзду на підконтрольну територію та адаптації тут.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі