Росія депортує людей з місць несвободи на окупованих територіях: як їх повернути

Що таке місця несвободи, та чим займається ГО «Україна без тортур»

ГО «Україна без тортур» займається захистом прав людини у місцях несвободи, розвитком та підтримкою національного превентивного механізму. Йдеться про незалежну систему регулярного моніторингу всіх місць несвободи, аби запобігти катуванням, жорстокому поводженню та приниженням. Для цього проводяться систематичні відвідування різних місць несвободи, що перебувають під юрисдикцією держави. В Україні цей механізм ґрунтується на роботі секретаріату омбудсмена з прав людини та громадських ініціатив.

Також «Україна без тортур» займається документуванням воєнних злочинів РФ. Частина з них пов’язана з пенітенціарними чи соціальними установами. Свідки чи потерпілі з місць несвободи, які зіткнулися з воєнними злочинами, можуть звертатися до організації.

До місць несвободи належить різні установи та простори, де людина перебуває не з власної волі. До них належть не лише пенітенціарні заклади, але й, наприклад, місця в аеропортах чи прикордонних пунктах. До соціальних місць несвободи належать також психоневрологічні інтернати, геріатричні будинки, пансіонати для літніх осіб, дитячі будинки та ін. У таких місцях можуть перебувати частково або повністю недієздатні люди.

Депортація та незаконне переміщення соціальних місць несвободи на ТОТ

Місця несвободи, зокрема соціальні, постраждали від російської агресії. Наприклад, на початку 2023 року стало відомо, що для реабілітації своїх поранених росіяни влаштували військовий шпиталь у психоневрологічному будинку-інтернаті на Херсонщині. Для цього окупанти перемістили частину пацієнтів з приміщень, де вони перебували, заселили туди військових, вилучили медичне обладнання. Інший приклад — коли близько 200 пацієнтів вивезли у невідомому напрямку з психоневрологічного інтернату в Запорізькій області, а персонал закладу звільнили. Далі у будівлі розташували російський військовий шпиталь. За словами Владислава Єгорова, частими такі незаконні переміщення стали також під час Херсонського контрнаступу.

«Ми подавали інформаційні запити, і за власними підрахунками ми можемо говорити, що у соціальних місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях України опинилося 2217 людей. Але ця інформація потребує уточнення», — зазначає проєктний менеджер.

За його словами, поширеною моделлю є ситуація, коли росіяни спершу переміщують людей з соціального місця несвободи вглиб окупованих територій, а пізніше депортують на територію РФ. Скажімо, дітей з олешківського дитячого будинку-інтернату спочатку перевезли у Скадовськ, а потім відправили до Краснодарського краю. Крім того, трапляються випадки, коли цих дітей не залишають у переміщеному закладі, а усиновлюють російські родини.

Повернення депортованих та незаконно переміщених людей

За словами Владислава Єгорова, траплялися також випадки, коли керівники соціальних місць несвободи сприяли депортації закладів. Щодо них в Україні відкриті кримінальні провадження. Ще одна проблема, що родичі та близькі людей, які перебувають у цих місцях, можуть не знати про депортацію та у подальшому стикаються з дуже складним процесом пошуку.

«Росія прикриває це, називаючи евакуацією, хоча це зовсім не так, і вони це демонструють у своїх ЗМІ. Але є випадки, коли немає цієї інформації, і складно знайти цих людей.

Є випадки, коли такі особи повертаються, допомагають і громадські організації. Але це дуже складний процес, так як ми говоримо про особливо незахищені верстви населення, зокрема, ці особи можуть бути недієздатними, не усвідомлювати своїх дій, не розуміти, що з ними відбулося», — говорить проєктний менеджер ГО «Україна без тортур».

Він пояснює, що для повернення такої людини в Україну її опікун має подати звернення до Червоного Хреста. Якщо у ролі опікуна виступає сама установа, то цим має займатися вона.

У разі, якщо відомо, що людина перебувала на окупованій території та була депортована, передусім потрібно звернутися до правоохоронних органів. Також допомогу можна отримати від громадських організацій, як «Україна без тортур», та від Міжнародного комітету Червоного Хреста.

«Без координації та підтримки міжнародних партнерів здійснити тиск на РФ просто неможливо. 9 липня 2025 року Європейський суд з прав людини у справі «Україна та Нідерланди проти Російської Федерації» зобов’язав Росію звільнити та повернути усіх позбавлених волі на окупованих територіях, а також погодитися на створення незалежного міжнародного механізму для ідентифікації дітей, яких вивезли до РФ, їхнього об’єднання з родинами чи законними опікунами», — говорить Владислав Єгоров.

Що потрібно робити Україні

Ще одна проблема полягає у тому, що ми не маємо точної інформації про кількість людей, які перебували у соціальних місцях несвободи, оскільки часто вони були зафіксовані лише у документах самої установи, які теж наразі недоступні. З’ясувати ці дані — завдання українських міністерств та правоохоронних органів.

«Другим кроком, на мій погляд, потрібно переглянути систему встановлення опіки та піклування. Якщо законний опікун сприяв депортації чи незаконному переміщенню цих осіб, він є винним, коли це встановить суд, і, можливо, варто розглянути заміну опікуна. Це може допомогти встановити належного опікуна, який у подальшому розпочне процес пошуку та повернення», — говорить Владислав Єгоров.

Незаконне переміщення та депортація є міжнародними злочинами, що можуть розглядатися і як воєнні злочини, і злочини проти людяності. Для останніх важливо довести широкомасштабність і системність порушень прав цивільного населення. Разом із цим, кожен окремий епізод цієї системи може вважатися воєнним злочином.

«Тут же важливо розуміти, що у зв’язку з загостренням бойових дій та загрозі життю цивільного населення, держава-окупант може здійснити евакуацію, проте, щоб її дії не порушували міжнародне гуманітарне право, вони мають відповідати таким критеріям. Евакуація може проводитися до іншої зони у межах окупованих територій. Держава, чиїми громадянами є переміщені люди, має бути поінформована про здійснення такої евакуації. І переміщення не може здійснюватися до інших небезпечних територій», — зазначає проєктний менеджер.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі