Крим — це полігон для апробованих у Чечні репресивних практик Кремля, — політемігрант

У студії — член ради «Дому вільної Росії» Михайло Савва та голова правління організації «Крим СОС» Таміла Ташева

Ведучі

Анастасія Багаліка,

Сергій Стуканов

Гостi

Таміла Ташева

Крим — це полігон для апробованих у Чечні репресивних практик Кремля, — політемігрант
https://static.hromadske.radio/2017/04/hr_hh_2017-04-27_tasheva-savva.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/04/hr_hh_2017-04-27_tasheva-savva.mp3
Крим — це полігон для апробованих у Чечні репресивних практик Кремля, — політемігрант
0:00
/
0:00

Сергій Стуканов: Буквально щойно у «Будинку вільної Росії» відбулася подія, присвячена репресивним практикам Кремля в трьох регіонах — в Чечні, на Кубані та в Криму.

Михайло Савва: Методики репрессий, которые путинский режим использует в Крыму, возникли не на пустом месте. Они отрабатывались в двух регионах, где силовикам было позволено почти все — это в Чечне и на Кубани. Краснодарский край перед Олимпиадой в Сочи стал территорией, где ФСБ, полиция, следственный комитет получили огромные полномочия. А в Чечне отрабатывалась практика внесудебных расправ.

Сергій Стуканов: Скільки людей стали жертвами таких практик?

Михайло Савва: Это сотни человек. Напомню пример Дарья Полюдова, одна из организаторов Марша за федерализацию Кубани. Марш должен был показать, что поддержка идеи «федерализации Донбасса» опасна. Нельзя поддерживать сепаратизм стране, которая сама страдает от этих болезней. Сейчас Полюдова отбывает срок. Только по Краснодарскому краю репрессированы около 300 человек.

Анастасія Багаліка: Що спільного є у реперсивних практиках? Чи однакові методи?

Михайло Савва: В Чечне практикуются нелегальные тюрьмы, исчезновения людей, убийства. В Краснодарском крае не все формы практикуются. Российские силовики опробуют несколько моделей одновременно, а затем или используют их, или нет.

Анастасія Багаліка: Ситуація в Криму є м’ягшою, ніж у Чечні?

Таміла Ташева: Дуже схожі сценарії У РФ та в окупованому Криму. Якщо в Чечні ми знаємо про тисячі зниклих людей, то в Криму про мінімум 43, когось потім звільнили, зараз ми не знаємо, де перебувають 19 людей. Якщо подивитися на справи мусульманські, так звану справу Хізб-ут-Тахрір, то зараз по ній проходять 19 людей, 4 вже отримали вироки, найбільший термін дали Руслану Зейтулаєву — 12 років або згадати справу 26 лютого, де адвокати просто беруться за голову — то ми бачимо, що практики беруться з інших регіонів та кальковано застосовуються в Криму. Але окупанти не врахували, що це кримськотатарське середовище, яке цьому протистоїть. Перші два роки в Криму люди боялися після перших арештів бути активними. Якщо подивитися за останній рік — коли відбуваються обшуки, люди максимально стали виходити, говорити, що проти цього, фільмувати, викладати в Інтернет. 10 людей затримали — ще 20 прийшли їх підтримати.

Анастасія Багаліка: Чому спротиви, які існують в різних регіонах, не обєднуються?

Михайло Савва: Они объединяются. Вспомните последние акции протеста 26 марта — они проходили в десятках городов России. Такого не было давно. География протестов расширяется. Кроме протестов против коррупции, есть еще и протест экономический — протест дальнобойщиков против новых поборов. Да, репрессивная машина РФ чрезвычайно сильна. Но люди перестают бояться.