Про це в ефірі «Громадської хвилі» розповів китаїст, журналіст Олексій Коваль.
Якщо Китай має чіткі інтереси в Україні і послідовно їх відстоює, то в Україні не має державної політики, яка була б спрямована на цей регіон, - вважає експерт.
Також Олексій Коваль каже, що обережна поведінка Китаю щодо анексії Криму та російської агресії в Україні не означає, що у ця країна підтримує режим Путіна: «Китай використовує ослаблену Росію у своїх інтересах. Війна Росії з Україною зруйнувала багато планів Китаю щодо формування навколо себе території розвитку, зокрема, йдеться про країни Середньої Азії», - каже Олексій Коваль.
Тетяна Трощинська: Західна преса писала про те, що Китайська криза не менш важлива, ніж Грецька криза. Наскільки не правда?
Олексій Коваль: Ця криза почалася не вчора, вона почалася давно. Падіння Китайського фондового ринку досягло тих жахливих рівнів падіння на 30%, ключових, коли влада почала вживати контр-заходи. Причини цієї кризи були внутрішні, зокрема розігрітий Китайський фондовий ринок через те, що величезні гроші китайських приватних інвесторів були спрямовані в акції, які спекулятивним активом зростають. І вони спрямували туди шалену купу грошей, які не роздули цю бульбашку ринку і вона почала лопатися, коли великі інвестори почали свої акції продавати. Продавати почали через те, що ці акції набули такого рівня перекупленості. Це спричинило кризу, тому що за великими інвесторами почали продавати малі, і коли ринок почав обвалюватися, звичайно, це призвело до вимивання з китайського фондового ринку понад 3 трильйонів доларів, що дорівнює 16 ВВП Греції, і річному ВВП Німеччини. Тобто, це ті суми, якими Китай оперує.
Але тепер китайська влада вживає заходів, щоб це повернути, і за 3 дні ринок знову виріс на 15%.
Тетяна Трощинська: Дуже цікаво, о навіть Міністерство внутрішньої безпеки було залучено до цих заходів.
Олексій Коваль: Проблема в тому, що Китайський фондовий ринок не такий, як на Заході. Тобто, сталося так, що минулої неділі влада Китаю зібрала 21 найбільшу інвестиційну компанію на розмову і сказала, що ви маєте вкласти 19 млрд. доларів для викупу акцій, для того, щоб повернути індекси на певні рівні. Так робляться справи в Китаї. Влада хоч і має стимулюючий ринок, але вона має контроль за ним.
Тетяна Трощинська: Чи не має суперечності в світі, зарегульованість китайської економіки?
Олексій Коваль: Вона є, але це спосіб проведення китайських реформ уже 30 років. Китайські реформи хоч і ринкові, але вони дуже обережні. Триває лібералізація фондового ринку Китаю, але кожен крок зважений і , якщо це приводить до таких небажаних наслідків, то влада дуже швидко застосовує інструменти, які це може зупинити.
Василь Шандро: Чому для нас важливий Китай?
Олексій Коваль: Радіння на Китайському фондовому ринку – це свідчення в цілому зменшення китайської економіки, яка друга в світі після США тепер вона впливає на все, що відбувається в світі: на ціну нафти, ресурсів, харчів. Для України ви слідом цієї кризи в Китаї буде зменшення закупівлі китайськими вкладниками товарів з України. Так само буде відчуватися падіння виробництва у Китаї, тобто буде зменшування певних груп товарів, які раніше Україна купувала. Якщо раніше Китай купував багато української залізної руди, то тепер менше.
Василь Шандро: Наскільки потужної є економічна співпраця України – Китаю?
Олексій Коваль: Україна постачала велику кількість металу, але це змінюється. Було багато добрива ми постачали. І за останніми відомості, що Китай купує у нас дуже багато сільгосп. продукції. Кілька років тому був підписаний контракт на закупівлю кукурудзи, і зараз українська кукурудза витіснила повністю з ринку американську кукурудзу. Скоріш за все – це політичний крок Китаю, який би показував, що у нього є можливість обирати собі партнерів таких, які він забажає.
Тетяна Трощинська: Тобто, країна є на карті Китаю, а Китай на карті України?
Олексій Коваль: Велика помилка українського керівництва зараз, що цими всіма подіями, які відбуваються у країні, українська влада не мислить стратегічно. В час останнього візиту Януковича до Китаю влада Китаю підписувала договір про дружбу і співробітництво, які будуть діяти 10 років. І він уже ратифікований двома сторонами. Цей договір Китай не підписував його з Януковичем, він підписував його з Україною. Але нова влада, яка має такий інструмент, як договір з Китаєм, вона має програму діяльності на кілька років, вона дуже мало робить для того, щоб налагоджувати ці механізми, придумуючи собі виправдання, що ми не розуміємо китайців або тому, що вони є на боці наших ворогів.
В Китаю є чітка позиція не втручатися у справи інших країн і вони вважають, що у конфлікті України Росією вони не можуть впливати на жодну з сторін. Для мене цікаво, що Китай один із перших після анексії Криму, висловив ідею про створення міжнародного механізму для врегулювання цієї кризи. І ми створили купу форматів, як Мінський, Нормандський, але в жодному з них не присутній Китай. Ми не запросили Китай.
Тетяна Трощинська: А це б змінило щось?
Олексій Коваль: Це б змінило 2 речі: українська влада тоді б зважала на щось, тоді б реально було б мати той важіль впливу у цьому форматі, який міг би впливати на Росію. Китай виступає за мирне вирішення цього конфлікту. І якщо ми маємо проблеми з тим, що Росія не виводить свої війська, не дає доступ до свого кордону, тобто ці питання ми могли б продавлювати через Китай.
Про це в ефірі «Громадської хвилі» розповів китаїст, журналіст Олексій Коваль.
Якщо Китай має чіткі інтереси в Україні і послідовно їх відстоює, то в Україні не має державної політики, яка була б спрямована на цей регіон, – вважає експерт.
Також Олексій Коваль каже, що обережна поведінка Китаю щодо анексії Криму та російської агресії в Україні не означає, що у ця країна підтримує режим Путіна: «Китай використовує ослаблену Росію у своїх інтересах. Війна Росії з Україною зруйнувала багато планів Китаю щодо формування навколо себе території розвитку, зокрема, йдеться про країни Середньої Азії», – каже Олексій Коваль.
Тетяна Трощинська: Західна преса писала про те, що Китайська криза не менш важлива, ніж Грецька криза. Наскільки не правда?
Олексій Коваль: Ця криза почалася не вчора, вона почалася давно. Падіння Китайського фондового ринку досягло тих жахливих рівнів падіння на 30%, ключових, коли влада почала вживати контр-заходи. Причини цієї кризи були внутрішні, зокрема розігрітий Китайський фондовий ринок через те, що величезні гроші китайських приватних інвесторів були спрямовані в акції, які спекулятивним активом зростають. І вони спрямували туди шалену купу грошей, які не роздули цю бульбашку ринку і вона почала лопатися, коли великі інвестори почали свої акції продавати. Продавати почали через те, що ці акції набули такого рівня перекупленості. Це спричинило кризу, тому що за великими інвесторами почали продавати малі, і коли ринок почав обвалюватися, звичайно, це призвело до вимивання з китайського фондового ринку понад 3 трильйонів доларів, що дорівнює 16 ВВП Греції, і річному ВВП Німеччини. Тобто, це ті суми, якими Китай оперує.
Але тепер китайська влада вживає заходів, щоб це повернути, і за 3 дні ринок знову виріс на 15%.
Тетяна Трощинська: Дуже цікаво, о навіть Міністерство внутрішньої безпеки було залучено до цих заходів.
Олексій Коваль: Проблема в тому, що Китайський фондовий ринок не такий, як на Заході. Тобто, сталося так, що минулої неділі влада Китаю зібрала 21 найбільшу інвестиційну компанію на розмову і сказала, що ви маєте вкласти 19 млрд. доларів для викупу акцій, для того, щоб повернути індекси на певні рівні. Так робляться справи в Китаї. Влада хоч і має стимулюючий ринок, але вона має контроль за ним.
Тетяна Трощинська: Чи не має суперечності в світі, зарегульованість китайської економіки?
Олексій Коваль: Вона є, але це спосіб проведення китайських реформ уже 30 років. Китайські реформи хоч і ринкові, але вони дуже обережні. Триває лібералізація фондового ринку Китаю, але кожен крок зважений і , якщо це приводить до таких небажаних наслідків, то влада дуже швидко застосовує інструменти, які це може зупинити.
Василь Шандро: Чому для нас важливий Китай?
Олексій Коваль: Радіння на Китайському фондовому ринку – це свідчення в цілому зменшення китайської економіки, яка друга в світі після США тепер вона впливає на все, що відбувається в світі: на ціну нафти, ресурсів, харчів. Для України ви слідом цієї кризи в Китаї буде зменшення закупівлі китайськими вкладниками товарів з України. Так само буде відчуватися падіння виробництва у Китаї, тобто буде зменшування певних груп товарів, які раніше Україна купувала. Якщо раніше Китай купував багато української залізної руди, то тепер менше.
Василь Шандро: Наскільки потужної є економічна співпраця України – Китаю?
Олексій Коваль: Україна постачала велику кількість металу, але це змінюється. Було багато добрива ми постачали. І за останніми відомості, що Китай купує у нас дуже багато сільгосп. продукції. Кілька років тому був підписаний контракт на закупівлю кукурудзи, і зараз українська кукурудза витіснила повністю з ринку американську кукурудзу. Скоріш за все – це політичний крок Китаю, який би показував, що у нього є можливість обирати собі партнерів таких, які він забажає.
Тетяна Трощинська: Тобто, країна є на карті Китаю, а Китай на карті України?
Олексій Коваль: Велика помилка українського керівництва зараз, що цими всіма подіями, які відбуваються у країні, українська влада не мислить стратегічно. В час останнього візиту Януковича до Китаю влада Китаю підписувала договір про дружбу і співробітництво, які будуть діяти 10 років. І він уже ратифікований двома сторонами. Цей договір Китай не підписував його з Януковичем, він підписував його з Україною. Але нова влада, яка має такий інструмент, як договір з Китаєм, вона має програму діяльності на кілька років, вона дуже мало робить для того, щоб налагоджувати ці механізми, придумуючи собі виправдання, що ми не розуміємо китайців або тому, що вони є на боці наших ворогів.
В Китаю є чітка позиція не втручатися у справи інших країн і вони вважають, що у конфлікті України Росією вони не можуть впливати на жодну з сторін. Для мене цікаво, що Китай один із перших після анексії Криму, висловив ідею про створення міжнародного механізму для врегулювання цієї кризи. І ми створили купу форматів, як Мінський, Нормандський, але в жодному з них не присутній Китай. Ми не запросили Китай.
Тетяна Трощинська: А це б змінило щось?
Олексій Коваль: Це б змінило 2 речі: українська влада тоді б зважала на щось, тоді б реально було б мати той важіль впливу у цьому форматі, який міг би впливати на Росію. Китай виступає за мирне вирішення цього конфлікту. І якщо ми маємо проблеми з тим, що Росія не виводить свої війська, не дає доступ до свого кордону, тобто ці питання ми могли б продавлювати через Китай.