Ліра потужніша та краще відчуває простір серед шуму, - Олександр Гончаренко

Сучасний кобзар-лірник Олександр Гончаренко у студії Громадського Радіо розповідає про особливості старосвітської бандури, а також грає наживо під час ефіру.

Андрій Куликов: Лунають звуки старосвітської бандури. Це правда, чи ні? Чи старосвітської кобзи?

Олександр Гончаренко: Цей наш інструмент називається старосвітською бандурою.

Андрій Куликов. І це пояснює нам Олександр Гончаренко. Він кобзар-лірник. Чи лірник-кобзар? Що на першому місці?

Олександр Гончаренко: Особливого пріоритету зараз немає. Колись була бандура на першому місці. Сьогодні ці два інструменти на одному рівні.

Це також залежить від ситуації, і, можливо, від настрою, чи середовища, де я планую грати. В одному середовищі краще підходить спокійна, поважна та камерна бандура. Десь у іншому просторі, де багато людей і шумно – там краще підходить ліра. Вона більш потужна і краще відчуває простір.

Андрій Куликов: Коли я вперше побачив Олександра Гончаренка із цією старосвітською бандурою, у мене склалося враження, що я побачив людину із літографії гравюр, ще з тих кобзарів-бандуристів.

Олександр Гончаренко: Можливо, так Бог дає. У тому є якісь цікаві метаморфози, коли людина чимось займається і живе цим, то, очевидно, що образ у неї міняється.

Євген Павлюковський: Окрім зовнішності, що ще означає бути кобзарем-лірником у 21 столітті?

Олександр Гончаренко: Сьогодні потрібно багато працювати над собою. Не тільки у плані володіння інструментом і музичної освіти, яка, безперечно, потрібна.

Андрій  Куликов: А у вас, до речі, є?

Олександр Гончаренко: Спеціальної музичної освіти на цей інструмент не маю. Тут парадокс у тому, що ці інструменти є тільки у Стрітівській кобзарській школі. Тому саме старосвітську бандуру ніхто не викладає.

У тих минулих кобзарів, мандрівних музикантів, була своя система освіти. Вона включала, якщо говорити сучасною мовою,  крім співу ще й народознавство, історію, релігієзнавство, навіть основи психології. Окрім того, кобзарі знали багато різних оповідок та запам’ятовували величезні масиви інформації. Тобто підготовка була, але сьогодні ми її втратили.

Андрій Куликов: У одному із дисків, які ви записали, ідеться про те, що співи – то є цілюще. Це загально зцілювальна музика, чи скерована на якісь органи?

Олександр Гончаренко: Це умовно цілюща музика. Людський організм і все у світі складається із певних коливань. Музика – це теж коливання, а коливання – це частоти. Відповідно, є певні частоти, які гармонійно впливають. Тобто, входять у певний резонанс.

Євген Павлюковський: Ті, хто грав на цьому інструменті 100-200 років тому, свідомо застосовували лікувальні властивості інструменту? Чи розуміння приходить уже зараз?

Сьогодні це просто добре забуте старе. Лікували за допомогою музики і співів у культурах усього світу. Мабуть, є якісь там шаманські чи ще якісь речі, які з допомогою співів і музики створювали якийсь цілющий терапевтичний ефект, який гармонійно впливав на людську душу. Таке ж полегшення для душі несли і кобзарі.