«Громадське радіо»
Спілкуємося з відомою історикинею, професоркою Інституту історії Санкт-Петербурзького державного університету, кавалером ордену Княгині Ольги, директоркою Центру вивчення історії України Тетяною Таїровою-Яковлевою. Вона розповідає про вихід своєї нової книги «Гетьмани України. Історії про славу, трагедії та мужність», яка була представлена в Києві. Також окремо говоримо про постаті Івана Мазепи та Богдана Хмельницького.
Ірина Славінська: Розкажіть детальніше про вашу книгу.
Тетяна Таїрова-Яковлева: Ця книга видана в перекладі на українську мову. Це біографія одинадцяти гетьманів: від Сагайдачного і до Розумовського. Таким чином вона охоплює весь період Гетьманщини, з початку 17-го і до середини 18-го століття. В книзі я намагалися окреслити не лише біографії, а і певні психологічні портрети, використати всі свої знання і знання колег про історію України раннього нового часу.
Ірина Славінська: А як воно, досліджувати історію України у сучасній РФ, в умовах війни і анексії Криму?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Я завжди стараюся, щоб мої роботи були науковими, а не політичними. Ця книга писалася ще до вище окреслених подій.
Андрій Сайчук: Є відомий вислів, що історію України не можливо читати без заспокійливого. Чи відчуваєте ви це на прикладі історії Гетьманщини?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Так. Справді дуже трагічні і героїчні події. Було допущено дуже багато помилок всіма сторонами і це призводило до трагічних наслідків.
Ірина Славінська: Мене цікавить постать Івана Мазепи. Це дуже неоднозначний персонаж. Давайте з кількох боків спробуємо підійди до цієї фігури і звернути увагу на ті точки, які в сучасних медіа можуть бути проартикульовані певним чином?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Коли говорять про Мазепу, до нього ставляться, як до людини 21-го століття. Але він був людиною 17-го століття, епохи бароко, з усіма особливостями, вадами і чеснотами. Це є найбільша помилка.
В Росії сьогодні стало дещо менше “воплів” щодо його зради. Мої роботи, які знайшли підтримку у визначних дослідників петровської доби, все ж наклали свій відбиток на це. А в Україні його наділяють тими властивостями, які Мазепа не міг мати в 17 столітті.
Ірина Славінська: Що робить цікавим Мазепу для доби романтизму?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Він очевидно був дуже цікавою людиною і те, що в нього закохувалися жінки — факт. Це — love story. Чудова love story була і у Богдана Хмельницького, і у Дорошенка, але у Мазепи вона найяскравіша. Він її зберіг до похилого віку. У 65 років у нього був роман з Мотрею, а потім ще був роман з княгинею Дольською. Обидві жінки були в нього сильно закохані. Він був людиною неординарною і викликав дуже сильні почуття.
Андрій Сайчук: Під час творення національної історії можна уникнути героїзації і неісторичності?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Звичайно. Це характерно для першого етапу створення національної історії, а це приблизно 100-200 років.
Андрій Сайчук: Хто у вас найулюбленіший з цих 11 гетьманів?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Мазепа мені вже просто нав’язав свою любов. Я намагалася ним не займатися, але після першої статті мені замовили книгу про нього. А після першої книги довелося писати другу. Потім я їх перекладала українською і польською мовами, і кожен раз додавала щось нове. Він взагалі мне не відпускає. Це якийсь магнетизм крізь віки.
Але мені ще дуже цікавий Богдан Хмельницький. Мені дуже цікаво, як людина у 53 роки змогла повністю змінити своє життя і геополітичну долю Східної Європи. Мені цей сюжет цікавий ще й з психологічної точки зору.
Андрій Сайчук: Як Україні і Росії ділити історію і чи потрібно розвінчувати історичні міфи?
Тетяна Таїрова-Яковлева: Міфи дуже важко розвінчувати. Наприклад, справжній історичний Д’Артаньян був набагато цікавіший ніж той, якого вигадав Дюма. Але всі знають саме вигаданого персонажа. До кінця розвінчати міфи неможливо. Не кожна людина готова розвінчати міф і подивитися на проблему глибше, але для тих, хто готовий це зробити, має бути спеціальна література.
Андрій Сайчук: Чи лишилися зв’язки між українськими та російськими істориками?
Тетяна Таїрова-Яковлева: На особистому рівні — так. Я думаю, що це добре, бо інакше вся влада перейде до рук політиків.