«Людина іде в театр по таблетку хорошого настрою», — Богдан Струтинський

Богдан Струтинський: Вистава поставлена за мотивами п’єси Габріеля Гарсія Маркеса «Любовна одповідь чоловікові, який сидить у кріслі». Це надзвичайно складний твір, оформлений як моновистава. У ньому злилися два генії — Маркес і Астор П’яццолла, адже вистава покладена на його музику. 25 січня будемо мати цікавий експеримент: я усе поламав, забрав з оркестрової ями оркестр і посадив його в ложу, а в ямі грає актриса, як диригентка свого життя. Основні спогади, які має головна героїня — їх одинадцять — відображаються на головній сцені.

Андрій Сайчук: Моновистава зазвичай розглядається як продукт на «експорт» — на гастролі. Чи може вона зібрати повний зал?

Богдан Струтинський: Щоб не зурочити, але на найближчу виставу вже всі 800 квитків продано.

Ірина Славінська: Чи готова публіка відвідувати театр, де немає можливості проклацати пультом?

Богдан Струтинський: Театр і кіно чи телебачення — це кардинально різні види мистецтва. Театр як спорт — ти відчуваєш живу інтонацію, все народжується при тобі, це диво створення атмосфери, а не диво монтажу. Театр — це втеча від реальності, людина іде на виставу по таблетку хорошого настрою, але це ще не стало традицією для українців.

Ірина Славінська: Ви казали, що перевиконали план із кількості глядачів минулого року. Настільки це можна перекласти на увагу до культур в Україні?

Богдан Струтинський: Мені здається, що не можна робити таких узагальнень, це залежить від кожного окремого випадку. Сказати, що в української громадськості чи в кола чиновників є величезна увага до культури, на жаль, не можна.

Ірина Славінська: Оперета асоціюється із досить легким жанром. Проте мистецтво еволюціонує. Як ви бачите оперету сьогодні?

Богдан Струтинський: Є певні стереотипи сприйняття жанру. Жанр оперети є досить елітарним, в його історії були роки, коли він був набагато популярнішим за інші жанри. Оперета дуже демократичний жанр, і в ньому відображені усі світові хіти.