Магія і сексуальність: як українці уявляли собі відьом

Василь Шандро: Що вас спонукало досліджувати тему відьомства, сексуальності і магії, і чи багато матеріалу вам вдалося знайти?

Тетяна Адамус: В Україні не було такого масштабного переслідування відьом, як у Європі, тому судових справ про чаклунство і магію небагато, і еротичний аспект у цих справах майже не проявляється.

Жінки, яких звинувачували у відьомстві перед судом, і стереотипний образ відьми ― це різні речі. Образ прекрасної, оголеної, звабливої, сексуальної відьми з’являється наприкінці ХІХ ст. Він значною мірою створений Гоголем, Квіткою-Основ’яненком і дуже розвивається зараз.

Із другої половини ХХ ст. проходить демістифікація відьми: вони перестають лякати, а стають цікавими, привабливими. Образ красивої, сексуальної, позитивної відьми остаточно формується зараз.

Відьомство і сексуальність зв’язали ще в кінці XV ст., зокрема у «Молоті відьом» ― інструкції для інквізиторів ― дуже чітко прописано, що відьма має сексуальні контакти з дияволом, але це зображувалось у негативному плані. Може, це був спосіб обмежити жіночу сексуальність.

У «Молоті відьом» є панічний страх перед сексуально активною жінкою. Це уявлення про жінок у XV- XVІ ст. у Європі: жінка має сидіти вдома, знати кухню, дітей і церкву, і на цьому все.

Жінок звинувачували не за магію, а за те, що це чаклунство дає диявол, і таким чином жінка руйнує світову гармонію. Тому відьом спалювали, щоб завдати їм якнайбільшого болю.

В Україні в магії також використовувалась оголеність, але це мало практичний момент: з давніх-давен вважалось, що оголене жіноче тіло більш магічне. Оголеність часто використовувалась у господарській магії для підсилення ритуалу. Еротичний момент з’являвся тільки в любовній магії.

Василь Шандро: Чи є натяки на сексуальність відьомських шабашів в українській культурі?

Тетяна Адамус: У судових справах немає згадки про шабаші. Лише в одній згадується про відьму, яка не долетіла на шабаш, по дорозі звалилася, бо була невчена, і дуже забилася. Але в народних уявленнях ХІХ ст. було те, що відьми літають на шабаші. Але мало відомостей про те, що вони там робили.

Гоголь у «Вії» скомпілював багато народних уявлень. У справах про чаклунство польоти чи їзда на комусь майже не згадується, але це уявлення дуже поширене. Цікаво, що відьма не може їздити на іншій жінці ― тільки на чоловікові.

Василь Шандро: У подібних процесах фігурували чоловіки-відьмаки?

Тетяна Адамус: Чоловіка, звинуваченого у чаклунстві, називали чоловіком-відьмою. Відьмак ― це чоловік, народжений від відьми, який має певні здібності, але сам не чаклує, а радше керує відьмами. За деякими переказами, він слідкує, щоб відьми не робили надто багато шкоди у світі, головує на шабаші, але сам руки не бруднить.

Василь Шандро: У «Вії» панночка вночі перекидається на стару жінку неприємного вигляду. Такий образ дотичний до відьомства?

Тетяна Адамус: Взагалі перед судами у Західній Європі й Україні здебільшого поставали старі жінки. У народних переказах відьма може бути різною, але найчастіше це жінка середнього віку.

Класичним образом відьми є Солоха: приваблива, дружить із чортом, але наскільки їй це вигідно і приємно.

Василь Шандро: Чи не є образ української відьми веселішим, порівняно із європейською?

Тетяна Адамус: Західноєвропейська відьма ― це XVI-XVII ст., коли був великий страх перед дияволом. У XVIII ст., у добу Просвітництва, з’являються закони, які забороняють переслідування чаклунства, і якщо в судах фігурують чари, то це, як правило, суд над тими, хто вчинив самосуд і вбив відьму. У ХІХ ст. це все також під забороною.

Як судили українських відьом? Інтерв’ю з Катериною Дисою, авторкою книжкии «Історія з відьмами»

Дані про українську магію етнографи починають збирати тільки у ХІХ ст., а це період романтизації відьми, не було страху перед нею. У літературі панував романтизм ― зацікавлення магічним, природою, культом любові, пристрасті, і відьма була цікавим персонажем.

Василь Шандро: Мабуть, найчастіше підозри у відомстві падали на тих, хто розумівся на цілющих травах.

Тетяна Адамус: Так. Існували такі поняття як побутова магія, господарська магія. У «Тінях забутих предків» Коцюбинського героїня виконує ряд магічних ритуалів, і це не є чимось надзвичайним. Це речі, на яких знається майже кожна жінка.

Звичайно, у кожному селі були знахарки, які займалися лікуванням. Вони могли бути шанованими людьми, повноцінними членами церковної спільноти. Яскравим образом є баба Палажка з «Кайдашевої сім’ї»: вона спочатку веде прочан до Києва на Паску, а потім Кайдашиха просить, щоб та зробила заговори, аби Кайдаш перестав пити. Вона знахарка, шанована людина, але якби в селі трапилось нещастя, її могли б звинуватити у цьому.

Тетяна Трощинська: Звідки традиція талісманів, плювання через плече тощо?

Тетяна Адамус: Захист від відьом і злих чарів існував у всіх культурах з давніх-давен.

Любовна магія вважалася шкідливою для того, на кого була спрямована. Закохана людина марніє, в’яне ― це розглядалося як хвороба, яку також треба лікувати магічними засобами.

Василь Шандро: Чи були магічні ритуали, пов’язані зі шлюбом?

Тетяна Адамус: На Наддніпрянщині існував обряд комори. Коли дівчину приводили в комору, їй давали іншу сорочку. Жінки зі сторони нареченого уважно оглядали і сорочку, і дівчину, розчісували їй волосся, щоб вона не сховала ніяких магічних засобів, якими можна вплинути на чоловіка.

Обряд комори відбувається при великій кількості народу за дверима. Не кожен хлопець може зорієнтуватися і сконцентруватися за таких умов. Якщо йому щось не вдавалося, часто звинувачували дівчину, що вона йому поробила.

Василь Шандро: У купальських ритуалах також була частка еротичного?

Тетяна Адамус: Купала ― це, мабуть, найеротичніше свято за рік. Це ще язичницька традиція, під час якої шукали собі пару. Є уявлення, що цю пару знаходили, проводили ніч, і восени наставала пора шлюбів, тому що вже зрозуміло, якій дівчині конче потрібно виходити заміж.

Купало ― це момент, коли природа перебуває у піку розквіту, й еротичний момент, коли люди сходяться в союз на все життя.

Маланка, ворожіння і гадання на Андрія ― це все магічні ритуали, в яких міг бути присутній еротичний елемент.