Мантру «мистецтво поза політикою» намагалися просувати й 100 років тому: це завершилося сумно — Іван Канівець

16 грудня о 18:30 у Будинку кіно презентуватимуть історично-пригодницький роман «Циндао-Відень-Київ». Розмова з автором книжки, режисером-документалістом, головою журі фестивалю історичного кіно «Поза часом», викладачем кафедри режисури телебачення КНУТКіТ Івана Карпенка-Карого Іваном Канівцем.

Іван Канівець: Коли ми демонстрували, що у нас є певна військова спроможність, це давало карти у руки українським політикам. Видно, що країна може постояти за себе. Я намагався шукати не тільки наші спогади, а й спогади російської сторони, бо маємо багато прогалин. Для росіян бої за гору Маківка — це їхня аналогія боїв у ДАП. Росіяни обидві події вважають поразкою українського війська. Хоча насправді ситуація інша і ми це розуміємо. У книжці, де були звіти російських командирів щодо одного з цих боїв. За ними можна відтворити хронологію, якої бракувало.

Де межа між вигадкою та реальністю?

Іван Канівець: Як режисер-документаліст — я фанат максимально точного відтвореної історії. Це важливо. Коли ми викидаємо деталі, які нам здаються неважливими, то де та межа, на якій ми зупинимося, викидаючи щось. Я постійно консультувався, відтворюючи ці речі, з провідними істориками. Щодо бойових дій, військової психології, я консультувався з учасниками нинішньої війни з Росією.

Якщо це все подається з української точки зору і це цікаво молоді, то можна вдатися до містики, коміксів. Однак, жанр, який обрав я, це максимально точне висвітлення історії. Хоч у знайомстві Мельника та Коновальця я дозволив собі подати приблизну версію події. На сьогодні цифрові засоби для створення кінематографічного зображення доступні навіть для низькобюджетних проєктів. У дуже багатьох країнах це відкрило можливість продукувати історичні художньо-документальні серіали про героїв, які цікаві місцевій аудиторії.

Розмиваючи межу між вигадкою і реальною історією, ми нищимо реальну історію. Далі можна у голову людям вкладати що завгодно. Наша країна є чудовим прикладом, чому історію треба знати такою, якою вона є. Мантру «мистецтво поза політикою» намагалися просувати й 100 років тому. Зрештою це завершилося сумно, як і зараз. Є люди, які будь-що намагаються заробити гроші. Для них «мистецтво поза політикою» — це елемент захисту.

Усе повторюється?

Іван Канівець: Ми живемо у світі, який через дії РФ дуже схожий до описаного в книзі. Дуже багато пропагандистських наративів вигадані ще тоді. Наприклад: українці ні на що не здатні, а росіяни — винахідники та інше. Це не вигадка. Я бачив матеріали, які друкувалися у ті часи. Все повторюється. Так склалося, що до 2014 року нам історія наша була не цікавою. А росіяни її вивчили дуже добре. Вона була їм потрібною.

«Циндао—Відень—Київ» — роман кінорежисера Івана Канівця про Українську революцію 1917–1921 років. Літо 1914 року. Юний львів’янин Олександр — гість на яхті, що здійснює навколосвітню подорож. У Циндао, німецькій колонії у Китаї, мандрівників заскочує світова війна. Олександр має визначитись, ким є — лояльним громадянином імперії чи українцем.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS