«Межигір’я — це наш Єрусалим, там треба ходити навколішки», — Ніколаєнко

Андрій Куликов: Як давно ви займаєтесь дослідженням пам’яток Межигір’я?

Геннадій Ніколаєнко: З 2007 року. Я почав цікавитись історією Межигір’я, потрапив до Дзвінкової криниці. Там похована наша духовна і козацька еліта. Все наше коріння пішло звідти. Між чотирма горами стояв храм Преображення Господнього, храм Петра і Павла, там була Онуфріївська підземна печерна церква, трапезна святого Миколая і лікарня Святого Духа, а навпроти будинку Януковича стояла Георгіївська церква. Людей туди слід запрошувати як до українського Єрусалиму.

Наталя Соколенко: Щодо Дзвінкової криниці — навіть після втечі Януковича в людей були труднощі із доступом до неї. Чому?

Геннадій Ніколаєнко: При Януковичу все було просто: спочатку до криниці вела стежина попід парканом маєтків екс-президента, згодом зробили нормальні бетонні східці, і Янукович, щоб люд не ходив біля його парканів, написав: «Прохід заборонено». Це та криниця, яка існує більше 1000 років і зцілила не одну людину. Я особисто знаю про два такі випадки.

Після втечі Януковича я не знаю про проблеми з доступом до криниці.

Наталя Соколенко: Чи є якісь вказівники або екскурсоводи, які допоможуть людям там знайти ці важливі історичні місця?

Геннадій Ніколаєнко: На жаль, ні. Знайти матеріал про Межигір’я неможливо, його практично немає. Я збирав інформацію по крапельках.

Андрій Куликов: Яка ваша роль у цій роботі?

Дмитро Піркл: Пан Геннадій веде просвітницьку роботу, а я пошукову — шукаю документи, фото, літературу про Межигір’я. У 2007 році я прочитав у Дмитра Яворницького, що в Кодацькій фортеці церкву Архистратига Михаїла заклав межигірський священик. Я почав шукати, про що йде мова, і знайшов інформацію про межигірський монастир. Хотів поїхати торкнутися — вперся у колючий паркан.

Андрій Куликов: Які у вас відносини з місцевою громадою?

Геннадій Ніколаєнко: 14 лютого держадміністрація допоможе провести другу поминальну службу за тим козацтвом і духовенством, похованим у Межигір’ї. Сільський голова допомагав мені з проведенням фестивалів, але великої співпраці немає.

Дмитро Піркл: У нас є дуже ініціативні люди, які звернулись до міжнародних адвокатів, аби ті розробили концепцію національного парку, щоб вивести його з-під впливу нечистоплотних людей, які зараз там знаходяться. Коли я востаннє заходив туди, аби сфотографувати місце, де була Петропавловська церква, мене супроводжували люди у камуфляжі — була досить напружена ситуація.