Також говоримо про стан пенітенціарної системи в Україні загалом. Сергій Старенький уважає, що 15 тисяч засуджених, які нині є заручниками на територіях окупованого Донбасу, мали б бути або евакуйовані, або амністовані. “Є випадки, коли засуджені безслідно зникають з місць позбавлення волі”, – розповідає Старенький.
Тетяна Трощинська: Суд поновив вас на посаді голови Державної пенітенціарної служби України?
Сергій Старенький: Розпорядження Кабінету міністрів про звільнення було скасовано судом, тому діє попереднє розпорядження
Анастасія Багаліка: Хоча ви зараз і не працюєте на посаді, але все одно, я гадаю, цікавитеся тим, що відбувається в пенітенціарній службі України. Отже, ви колись закликали дати амністію тим ув’язненим, що перебувають на окупованій території і у такий спосіб поліпшити їх становище. Ви досі дотримуєтесь такої думки і чим вона обґрунтована?
Сергій Старенький: За два дня до мого звільнення під моїм керівництвом евакуювали жіночу колонію у складі 300 осіб, яка перебувала в епіцентрі бойових дій в Луганській області. Потім пенітенціарна служба була обезглавлена, І на території Донбасу залишились 15 тис. ув’язнених, який потрібно було терміново евакуйовувати, а зробити це було нікому. Потім Україна втратила контроль за цими територіями, і я почав закликати до амністії. Тобто, всі засуджені мали бути звільнені під умовний термін, в який вони не повинні були скоювати ніяких злочинів, приставати до банд формувань тощо. Таким чином, ми могли б їх врятувати з тих місць позбавлення волі, де зараз вони є заручниками, сидять голодні та пропадають з колоній в невідомому напрямку. Це українські ув’язнені, за яких держава несе відповідальність, і якщо вона не може їх охороняти і забезпечувати їм безпеку, вона повинна їх звільнити.
Тетяна Трощинська: Чи не несла б ця амністія загрози людям, адже за гратами сидять злочинці?
Сергій Старенький: Громадяни, що скоїли злочин і сидять в тюрмі, засуджені до позбавлення волі, а не до знущань з боку терористів.