«Міністр юстиції відмовляється виконувати рішення суду», — Сергій Старенький

Також говоримо про стан пенітенціарної системи в Україні загалом. Сергій Старенький уважає, що 15 тисяч засуджених, які нині є заручниками на територіях окупованого Донбасу, мали б бути або евакуйовані, або амністовані. “Є випадки, коли засуджені безслідно зникають з місць позбавлення волі”, – розповідає Старенький. 

Тетяна Трощинська: Суд поновив вас на посаді голови Державної пенітенціарної служби України?

Сергій Старенький: Розпорядження Кабінету міністрів про звільнення було скасовано судом, тому діє попереднє розпорядження  про призначення. Але, незважаючи на те, що рішення суду є, на робоче місце я потрапити не можу, тому що другий призначений на цю посаду голова дає злочинні накази мене не пускати. Отже, рішення суду не виконується, і воно не визнається ні Кабінетом міністрів, ні Міністерством юстиції, тому я прийняв рішення звернутися до журналістів, щоб надати цій справі розголосу. Сьогодні я мав розмову з міністром юстиції Павлом Петренком, який на підставі судового рішення  має звільнити того голову пенітенціарної службо, що очолив її після мого звільнення.  Якщо нічого не буде зроблено і судове рішення не буде виконуватись, я звернуся до Європейського суду з прав людини та Ради Євросоюзу. Справа в тому, що я не єдиний, чиї права не захищені державою, тисячі українців не можуть домогтись виконання рішень, які на їх користь ухвалив суд. Наприклад, процент виконаних рішень по Ірпінському району становить не більше 15%. Тобто, ця проблема набагато глибша, ніж мої перипетії про поновлення на посаді, і на яку потрібно звернути увагу.

Анастасія Багаліка: Хоча ви зараз і не працюєте на посаді, але все одно, я гадаю, цікавитеся тим, що відбувається в пенітенціарній службі України. Отже, ви колись закликали дати амністію тим ув’язненим, що перебувають на окупованій території і у такий спосіб поліпшити їх становище. Ви досі дотримуєтесь такої думки і чим вона обґрунтована?

Сергій Старенький: За два дня до мого звільнення під моїм керівництвом евакуювали жіночу колонію у складі 300 осіб, яка перебувала в епіцентрі бойових дій в Луганській області. Потім пенітенціарна служба була обезглавлена, І на території Донбасу залишились 15 тис. ув’язнених, який потрібно було терміново евакуйовувати, а зробити це було нікому. Потім Україна втратила контроль за цими територіями, і я почав закликати до амністії. Тобто, всі засуджені мали бути звільнені під умовний термін, в який вони не повинні були скоювати ніяких злочинів, приставати до банд формувань тощо. Таким чином, ми могли б їх врятувати з тих місць позбавлення волі, де зараз вони є заручниками, сидять голодні та пропадають з колоній в невідомому напрямку. Це українські ув’язнені, за яких держава несе відповідальність, і якщо вона не може їх охороняти і забезпечувати їм безпеку, вона повинна їх звільнити.

Тетяна Трощинська: Чи не несла б ця амністія загрози людям, адже за гратами сидять злочинці?

Сергій Старенький: Громадяни, що скоїли злочин і сидять в тюрмі, засуджені до позбавлення волі, а не до знущань з боку терористів.