Догляд удома: як Карітас формує якісну систему підтримки в Україні

Соціальні послуги в Україні поки не фінансуються державою на зразок медичних, які Національна служба здоров’я (НСЗУ) відшкодовує надавачам різних форм власності, зокрема громадським організаціям. У межах майбутньої реформи соціальної сфери Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» як експерт у цій галузі може стати одним із перших отримувачів такої підтримки.

Андрій Куликов: Пані Галино, наскільки я розумію, Карітас України не чекає, поки його попросять про допомогу: ви самі досліджуєте потреби і пропонуєте рішення?

Галина Курницька: Так, справді, ми самі шукаємо шляхи, щоб допомагати тим, хто має найбільшу потребу. Програма «Домашня опіка» — одна з найдавніших програм Карітасу України. Ми розпочали надавати послугу «догляд вдома» ще у 1998 році, тож уже 27 років підтримуємо людей, які не можуть обходитися без сторонньої допомоги та догляду. Серед них багато самотніх, у яких немає рідних, які б могли піклуватися про них. Особливо це стосується старших людей, які хочуть залишатися у своїх домівках і продовжувати жити у звичному середовищі.

Андрій Куликов: Оце прагнення українок і українців залишатися вдома стало для нас особливо очевидним зараз, коли багато людей з окупованих територій не виїжджали, адже вдома є вдома. Дехто залишався й тому, що доглядав за рідними, яких не міг покинути, адже на окупованих територіях немає Карітасу України, і отримати своєчасну допомогу там часто неможливо.

Галина Курницька: Саме так, є люди, які не виїжджають навіть перебуваючи у складних умовах. А тим, хто наважився на переїзд, ми допомагаємо покращити якість життя, забезпечуючи необхідний догляд. Часто нашими підопічними є самотні люди, у яких немає родичів або ті не мають змоги за ними доглядати.

Андрій Куликов: Пані Галино, коли люди кажуть «дуже багато», я завжди перепитую: «А можете уточнити?», бо для кожного це може означати різне…

Галина Курницька: Наша допомога зараз охоплює 12 областей України, у яких працюють 22 локальні центри. Ми надаємо не лише допомогу безпосередньо учасникам програми — бенефіціарам, а й навчаємо родичів догляду за їхніми близькими, забезпечуємо асистивними, тобто допоміжними, засобами — протипролежневими матрацами, приліжковими туалетними стільцями тощо.

Читайте також: Більше любові, менше болю: рік мобільної паліативної допомоги від Карітасу України

Андрій Куликов: Ви так розповідаєте, що складається враження, що ви особисто працювали у сфері догляду вдома. Які були перші кроки?

Галина Курницька: Так, за освітою я медична сестра й безпосередньо працювала і допомагала таким людям: доглядала їх вдома, піклуватися про них. Але, коли ми починали програму у Львові в 1998 році, ми не мали, де навчатися цього в Україні. Модель догляду вдома Карітас вивчав у європейських країнах — в Австрії, Німеччині, і зрештою впроваджує її відповідно до українського законодавства. Нашими першими донорами і партнерами стали Карітас Австрії, Карітас Німеччини, які і сьогодні з великою люб’язністю допомагають нам, аби ми допомагали іншим.

На жаль, держава, місцева влада не долучаються настільки, як хотілося б. Адже, попри те, що є багато державних інституцій, є державні територіальні центри, вони не охоплюють усіх, хто є зараз в потребі.

Андрій Куликов: Буває, на жаль, що людина не самотня формально. Є родичі, колишні колеги тощо, але вони про цю людину не дбають. Ба більше, коли цій людині пропонують допомогу, вони кажуть: «Не пхайтеся не в свою справу», а насправді ведуть до того, щоби, перепрошую, позбутися цієї людини. Як Карітас діє, коли бачить отаке?

Галина Курницька: Такі випадки є. Буває, що людина телефонує і просить допомоги, а родичі відмовляються, кажучи, що вони самі про все подбають. Але згодом, коли ми пояснюємо, як можемо полегшити їхній догляд, вони приймають нашу допомогу. Зрештою, вони самі нам дякують, бо бачать, догляд покращується, що ми реально допомагаємо.

Насправді це був дуже складний процес — завоювати довіру місцевого населення в громадах Львівщини, Тернопільщини, загалом західної України, звідки ми починали. Я особисто починала цю справу буквально з нуля, тому добре пам’ятаю, як нас не впускали в квартири, зачиняли двері, відмовлялися від допомоги.

Проте з часом наша праця принесла результати, і сьогодні ми маємо добру репутацію. Люди знають нас, довіряють нашим організаціям на місцях, бо ми працюємо відповідально, а наша допомога є якісною, професійною і справді важливою, як для самотніх людей, так і для їхніх родичів, яких ми навчаємо догляду й турботи про близьких.

Також ми активно розвиваємо професійні навички персоналу, адже це покращує комунікацію з бенефіціарами та їхнім оточенням. Підвищення кваліфікації є однією з ключових складових програми «Домашня опіка».

Андрій Куликов: Ваші підопічні здебільшого самотні люди, дехто з них прикутий до ліжка. А якщо людина вірує і має час від часу бодай зі священником говорити. А піти вона не може і повезти її туди не можуть. Як ви в цьому сенсі допомагаєте?

Галина Курницька: Ми радо допомагаємо не лише соціально, а й духовно. Підтримку отримують усі, незалежно від віросповідання чи світогляду. Якщо людина бажає поспілкуватися зі священником, ми запрошуємо капелана або звертаємось до церкви, яку вона відвідувала раніше.

Окрім духовної підтримки, наші центри надають і психологічну допомогу, що особливо важливо під час війни. Це індивідуальні консультації психолога, групові сесії, арттерапія. Багато людей із радістю долучаються до цих заходів, і ми бачимо позитивні зміни в їхньому психоемоційному стані.

Наші працівники допоможуть людині вирішити й інші питання. Окрім соціальних, психологічних послуг, душпастирської допомоги, ми в рамках програми Карітасу маємо можливість надавати і медичні, й телемедичні послуги, адже Карітас має медичну ліцензію, завдяки якій надає первинну медичну допомогу і консультації лікарів-спеціалістів.

Андрій Куликов: Є такі дані, що в Україні серед соціальних працівників багато людей старшого віку. Як багато молоді серед соцпрацівників Карітасу?

Галина Курницька: Наші працівники програми догляду вдома є сталою командою, і справді багато хто з нас починали молодими, коли нам там було 22 роки. І досі є ті, хто працює з самого початку. Наразі наша команда — це люди різного віку. Молодь також приходить в Карітас, і часто наші підопічні раді бачити молодих працівників. Водночас є люди, які більше довіряють досвідченим доглядальникам. Головне — це професіоналізм і вміння комунікувати з людьми старшого віку. Догляд вдома — дуже важка і фізично, і психологічно робота, але ми допомагаємо працівникам справлятися, і вони чудово працюють.

Дивіться також: Ми поруч, аби дарувати надію: як Карітас Харків підтримує самотніх людей старшого віку

Андрій Куликов: Трапляється у вашій практиці, що людина, яку доглядає Карітас, каже: «Я хочу вам заповісти…» і пише або говорить, що саме?

Галина Курницька: У нас не було жодного випадку, щоб людина заповіла чи переписала нам своє майно. Навіть коли помирали самотні підопічні, ми чітко дотримувалися політики невтручання у спадкові питання.
Ми супроводжуємо людину до кінця, забезпечуючи необхідний догляд і духовну підтримку. Якщо бачимо, що стан критичний, дбаємо про гідний догляд, а в разі смерті — діємо відповідно до всіх процедур. Наші працівники ведуть детальну документацію, викликають необхідні служби, щоб усе відбувалося згідно із законом.

• Якщо ваші рідні, знайомі, сусіди потребують медико-соціальної підтримки вдома, телефонуйте на Гарячу лінію «Карітас України» за номером телефону 0 800 336 734.
• Або звертайтеся напряму до організації «Карітас» у вашому місті. Контакти місцевих організацій — тут.

Фото надані «Карітасом України»

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за покликанням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon
• PayPal: vokyluk@ukr.net