Міносвіти почало перехід від освіти знань до освіти компетентності —Коберник

Наталя Соколенко: Іванно, чи правда, що на уроках фізкультури в молодшій школі тепер не буде команд «Кроком руш!», «Рівняйсь!», тобто тієї солдафонщини?

Іванна Коберник: Це правда, і мені не зрозуміло, для чого це було для дітей, адже це й в армії вже зараз це не примінимо. Це було потрібно, щоб навчити тримати стрій і не розбігатися, коли падають ті, хто поруч з тобою. А ми знаємо, що на Донбасі зараз війна іде трохи інакше.

Наталя Соколенко: Розкажіть про найголовніші зміни.

Іванна Коберник: Зміни торкнулися всіх 13 програм, які є в початковій школі, і ця кількість сама по собі становить перебір. 13 предметів в початковій школі — це дуже багато, в Європі, наприклад, їх 6-9. Це буде змінено, коли буде запущена після реформи справжня оновлена Українська школа в 2018 році.

Спільна зміна для всіх програм — забраний обов’язковий розділ годин за темами. Раніше було чітко передбачено, скільки годин на яку тему відводиться. І якщо діти не встигали зрозуміти певну тему, ніхто не зупинявся для пояснень, тому що за розподілом годин потрібно було переходити на іншу.

Далі, ми зняли кількісний показник темпу читання — читання на швидкість за хвилину і кабінеті завуча, що є великим стресом для дітей. У всіх дітей різний темп мовлення, деякі читають повільно, але це не означає, що вони не розуміють тексту. Тому ця вимога знята, зате розширені вимоги до якісного читання. Вчитель має слідкувати, щоб діти читали виразно, правильно з паузами, з інтонацією і щоб вони розуміли прочитане.

Таблицю множення тепер не потрібно механічно зазубрювати, головне, щоб було розуміння сутності множиння.

В математиці забраний показник — знати таблицю множення. Але це не означає, що її не треба знати. Дитина має володіти обчислювальною навичкою множення, і це значно важливіше. Тому що раніше потрібно було таблицю зазубрити, і діти її механічно вчили, та що це означає, і як нею користуватися — не знали. Дитина знала, скільки буде 3*7, але вона не могла відповісти на питання, як три види квіточок посадити в сім рядів. Ми забрали цю норму для того, щоб вчителі не задавали вчити механічно табличку множення між другим і третім класом, а щоб вони практично весь другий клас опрацьовували на прикладах сутність множення.

Дитина тепер має право на математиці давати правильну відповідь будь-яким зручним для неї способом. Раніше дитині могли знизити оцінку за те, що вона вирішила правильно задачу не за три дії, як вчитель навчає, а за чотири, навіть, якщо вона її вирішила першою. Програма передбачає, що дитини має право робити обчисленні в другому класі зручним для неї способом. Тому що ми, навпаки, маємо спонукати дітей проявляти творчість і шукати нестандартні рішення.

Дитина буде мати право робити обчислення зручним для неї способом.

Те саме стосується української мови. В першому класі була тема — складання речення за поданими схемами. Замість того, щоб вчити розмовляти, дітей вчили будувати схеми речення — малювати рисочки.

Юрій Макаров: Це частина значно ширшого контексту. Адже наша українська школа — це калька з радянської школи, яка в свою чергу є калькою з дореволюційної школи Російської імперії, і вона репресивна за своєю суттю.

Чи є в Міністерстві засоби змінити свідомість учителя?

Іванна Коберник: Так, і це головне завдання. Насправді, те, що ми поміняли у програмах — це лише 10%, але й ці речі викликають супротив. Щоб змінити це кардинально, потрібна кардинальна зміна педагогічної освіти, і це не один рік роботи. У пані Гриневич є розуміння цього, і вона готова до цього тривалого процесу. Це називається перехід від освіти знань до освіти компетентності. Коли не важливо, чи ти знаєш табличку множення на «3», але важливо, що ти знаєш як розбити сад на рівненькі грядочки і порахувати, скільки потрібно плитки та шпалер для ремонту в квартирі.

Наталя Соколенко: В нас є певна проблема з педагогами, в цьому році, наприклад, на педагогічні професії вступили абітурієнти з низькими балами. Як тут дати раду?

Іванна Коберник: Ця проблема не нова, просто цього року Міносвіти чесно про це повідомило. Але там є діти, які свідомо пішли з високим балами в педагогічну освіту, і це дає мотивацію.

Звісно, дуже важливим є фактор статусу вчителя, і тут питання до уряду в контексті оплати праці.

Юрій Макаров: Серед політикуму є розуміння, що не залежно від того, до якої партії ти відносишся, треба в цьому питанні не сваритися, а працювати на майбутнє України?

Іванна Коберник: Відповідь на це питання ми дізнаємось у вересні, залежно від того, чи буде і з яким результатом ухвалений базовий закон про освіту. Поки що цей закон лежить з весни, він не винесений і не проголосований, хоча він є компромісним варіантом, і дуже прогресивним по рівнянню з чинним законом, який був ухвалений в 1991 році.

Юрій Макаров: Спротив вчителя я розумію — їм доведеться відмовитися від сталих звичок. В чому сенс спротиву політиків? В чому суть їх претензії?

Іванна Коберник: Закон передбачає серйозну децентралізацію освіти і підвищення плати вчителям. Але в ньому не має одномоментного підвищення зарплатні.

В законі передбачена добровільна сертифікація, яку вчитель може пройти, і тоді претендувати на доплату до зарплати. Це, звісно, теж додаткові гроші, але це додаткові гроші безпосередньо для тих, хто працює краще. А вчителі цього не хочуть, тому що звикли отримувати оплату просто за стаж. Зараз, чим більше вчитель пропрацював, тим більше він отримує, а пропонується оплата за якість.