Мода — красивий світ для малої кількості людей, над створенням якого працюють діти в Камбоджі?

Молоді українські дизайнери об’єдналися в проекті http://unikraine.com/ та залучили до своєї роботи соціальний вимір. В студії про ідею поєднати моду та соціальну свідомість говорять Крістоф Дашкевич і Юлія Няньчук. З кожної покупки певна частина іде на доброчинні потреби. «Також ми знаходимо проекти для допомоги людям, які самі вміють щось робити — плести, шити, вишивати», — говорить Юлія Няньчук. «Ти дивишся на світ моди та думаєш, що в ньому мають бути тільки гарні речі та люди. З перспективи західного світу ми бачимо, що це красивий світ для маленької кількості людей, над створенням якого працюють діти в Камбоджі. Ми хочемо змінити цю перспективу», — додає Крістоф Дашкевич.

Андрій Сайчук: Розкажіть про цей проект.

Юлія Няньчук: Мы не просто объединяем дизайнеров, у нас есть определенная миссия и заключается она в том, что мы хотим менять людей, делать их более осознанными. Самое главное то, что мы хотим менять взгляд на моду. Каким образом? Это переход к социальному аспекту к тому, что мода может не только украшать человека, а еще и дать человеку помощь. То есть, ты не просто приобретаешь вещь, ты что-то даешь.

Уже прошло то время, когда можно просто покупать вещи. Можно покупать вещи и что-то при этом приобретать и давать.

Андрій Сайчук: Як це можливо?

Юлія Няньчук: У нас есть несколько социальных аспектов. Первое и самое главное, то что приобретая вещь на нашем сайте, человек будет жертвовать определенный процент с продажи на помощь: людям,которые пострадали от событий на Донбассе,  людям с ограниченными возможностями.

Ірина Славінська: Тобто, з кожної покупки будуть відраховуватися якісь гроші на ці потреби?

Юлія Няньчук: Процент от продаж идет на благотворительность. То есть, мы работаем с благотворительными организациями. Также в силу наших целей у нас есть несколько ответвлений, то есть мы создаем проекты и сами, лично, помогаем людям. Мы находим людей, которые умеют шить, вязать, вышивать и придумываем проекты для них. Если кто-то умеет вязать, и талантлив, то с нами будет легче чего-то добиться.

Андрій Сайчук: Крістофе, розкажи як ти опинився в Україні, і чому ти саме в цьому проекті береш участь?

Крістоф Дашкевич: Під час Євро–2012 я приїхав до України і в той час Юлія думала як заложити власний бренд. Так склалося, що вона мені розказала, мені сподобалося, але я запропонував продавати це в Німеччині, в Європі, бо там є ринок і попит на ці товари. І коли я їхав з Києва до Варшави, то підвіз бабусю, яка також в’язала. Тоді я подзвонив Юлі і сказав, що було б круто цим займатися, але ще крутіше — навчити того, кому потрібні кошти, а ми будемо це продавати.