Reinhardt König / Flickr.com
З 1 по 16 травня триває польсько-ізраїльська акція Марш життя. 5 травня у Польщі відбувся кульмінаційний захід в рамках акції — близько десяти тисяч людей у абсолютній тиші подолали 3 кілометри між двома концтаборами в Аушвіці. У часи Другої світової євреї ішли на смерть цією дорогою. Зараз Марш життя — це історія про боротьбу із ненавистю, нетолерантністю та упередженістю, яку проводять з 1988 року за допомогою масових вуличних та камерних освітніх заходів.
Про вшанування пам’яті жертв Голокосту розповідає координатор програми «Єврейських Студій» Українського Католицького Університету Владислава Москалець.
Владислава Москалець: Бути в Ізраїлі в цей день — це дуже особливе відчуття. Йом а-Шоа почався ввечері попереднього дня. Було закрито будь-які місця розваг, щоб люди могли вшанувати. Я знаходжусь в місті Тель-Авів. Це радісне місто, але вчора все було закрито. Всі безкоштовні газети, які роздають, з розповідями про Голокост і символікою колючого дроту.
Основний день був сьогодні, 5 квітня. Основною річчю є сирена, яка починається о 10 ранку і триває дві хвилини. Люди і машини завмирають на цей час. Це дуже моторошно.
Василина Думан: Як ці заходи сприймаються молодим поколінням?
Владислава Москалець: Для молодих ізраїльтян голокост є однією з підстав ідентичності. Вони в цьому живуть все дитинство. Перед армією, але після школи, їх везуть до Польщі і показують концтабори. Це визначає їх ставлення до Європи як до місця, де їх вбивали. Це проблема, про яку стали дискутувати останнім часом.
Однією з речей, яка мене сьогодні вразила, була фраза «Нам важливо пам’ятати про те, коли ми були слабкими».
Дмитро Тузов: Чи доречно проводити паралелі з Голодомором?
Владислава Москалець: Безумовно. Коли творилася традиція увічнення Голодомору, Ющенко дуже багато робив, як в Ізраїлі. Мені здається, що наше сприйняття Голодомору позбавлено «живого ворога».
0