Кінорежисерка і сценаристка Кіра Муратова померла шостого червня на 84-му році життя. У ефірі програми «Громадська хвиля» про режисерку та особливості її творчої мови розповідає кінокритик Дмитро Десятерик.
Коли я позаминулого року був у неї в гостях, спитав: «Ось ви переглядаєте свої фільми, який із них вам подобається?» Вона каже: «Кожного разу по-різному». Здається, тоді вона більше любила «Зміну участі».
Кожен із її фільмів по-своєму «муратівський». Наприклад, мене вразило те, що «Мелодія для катеринки» побудований повністю як український вертеп – за драматургією, організацією героїв, простору фільму. Це український вертеп, правда, з абсолютно невертепним завершенням.
«Астенічний синдром» – можливо, один із найважливіших муратівських фільмів. По-перше, він зафіксував перелам епохи, коли просто ламалося все: час, імперія та все інше. В той же час – перехід самої Муратової. Тоді в неї здригнувся і зміцнів голос.
«Три історії» неймовірно важливі. Полюс комічного таланту Муратової – «Другорядні люди», теж важливий фільм.
Ми останні чотири роки з особливою пристрастю кажемо: Україна – це Європа. Муратова, в першу чергу, європейський режисер, значить вона режисер український.
Вона повністю випадає з цієї медитативної моралізаторської дидактичної повільної традиції, наприклад, російського кіна. Вона абсолютно йому суперечить.
Вона ексцентрик і знімає ексцентричних героїв. У її фільмах із найпохмурішими сюжетами все одно є несподівана іронія, незвичайні, абсолютно гоголівські, ситуації. Всі ці діалоги, повтори – це все яскравість та різнобарвність, притаманна нашій культурі.
Її мова митця українська, тієї самої європейської України ХVІІ століття з її шкільним театром та всім іншим. Це іронія, ексцентріада, відмінне почуття гумору – інколи чорного. І це все притаманне саме нам, наші питомі українські риси.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі або дивіться відеоверсію інтерв’ю.
Читайте також: Кіра Муратова – остання велика класик українського радянського кіно