Музей новин відвідали 100 тисяч осіб, – креативний директор

Ірина Соломка: Коли я побачила у неділю чергу до музею, то була шокована. Скільки людей взагалі відвідало виставку?

Олександр Тодорчук: За цей час майже 100 тисяч відвідувачів завітало до Мистецького арсеналу. За словами Олесі Островської-Лютої, директорки Мистецього арсеналу, це один із найбільш відвідуваних виставкових проектів.

Ірина Соломка: У ці 100 тисяч входять діти? Адже квитки для них безкоштовні, і їх везли автобусами із інших міст.

Олександр Тодорчук: Це біль організаторів проекту, оскільки ми хотіли, щоб якомога більше людей побачили виставку. Ми встановлювали лічильники ще на вході у Мистецький арсенал, щоб слідкувати за кількістю людей. Але навіть лічильники дітей низького зросту іноді пропускають.

Ірина Соломко: Наскільки ваш проект унікальний?

Олександр Тодорчук: Він унікальний для України. Але ми не мали наміру заявити це для світу. Спершу у нас виникла ідея, а потім ми дізналися про існування у Вашингтоні Newseum.  Ярослава Грейс, керівниця проекту, літала у Вашингтон, щоб спеціально відвідати музей. Там трішки інша специфіка, ніж у нас. Ми більше надали уваги сучасній історії України через експонати.

Ми хотіли розповісти, що новини створюють звичайні люди, які можуть помилятися, через це новини у будь-якому медіа світі на 100% об’єктивними бути не можуть. Newseum більше зосереджений на свободі слова.

Андрій Куликов: Я насправді не бачу істотної різниці між функцією, яку ви перед собою визначали і тим, що робить Newseum. Крім того, я не поділяю думки, що новини не можуть бути об’єктивними. Це вже питання до людей, що організовують виставки і роблять новини.

Олександр Тодорчук: Це питання. На вході до виставки була цитата: «Якщо сумніваєтесь, говоріть правду». Ми далеко не завжди можемо визначити де правда. Тому треба говорити те, що є для вас правдою.

Я поділяю те, що ви говорите. Одне із завдань проекту було, щоб люди вийшли із питаннями до себе.

Ірина Соломко: У музеї мене зацікавили артефакти. Наприклад, прапор, який занесли у День Незалежності 1991 року до зали Верховної Ради. Загалом там було багато цікавих експонатів, але сказати, що дуже багато людей біля них зупинялося – ні. Більшість людей зосереджувались на новітніх технологіях. Наприклад, приміряти сукню ТСН і сфотографуватися у студії в ролі ведучої чи ведучого. У вас не було дисонансу, що більше людей цікавили розважальні речі, ніж змістовні?

Олександр Тодорчук: Це сучасний формат музею із великою кількістю інтерактивів. Я провів низку екскурсій у музеї новин для школярів. Питання інтерактивів – це швидше гачок. Люди проводять там більше часу, бо роблять селфі. Але водночас вони отримували знання: діти дивувались і з купонів, і з того, що це Чорновіл із депутатами заносив прапор до Верховної Ради. Можливо, потім вони провели більше часу у студії із селфі, але вони отримали знання.

Андрій Куликов: Що було у музеї такого, чому б я мав відкласти всі свої справи і прийти на експозицію наступного разу?

Олександр Тодорчук: Моя улюблена зала – Незалежності. Там був прапор і чернетка акту Незалежності, транспаранти із Революції на граніті, які висіли на стіні. Щоразу проходячи я розумів, що ці транспаранти можна досягати раз на кілька років в Україні. Тут важливий момент відчуття. Ти не просто побачив великий прапор вісім на чотири метра, а відчув себе частиною цієї країни.

Андрій Куликов: Якась менша за обсягом експозиція мандруватиме Україною?

Олександр Тодорчук: Про це мова не йде наразі. Ми думаємо над тим, як його втілити у онлайн-версію. Але через те, що це питання так часто ставлять, ми подумаємо над якоюсь трансформацією.