Ми спостерігаємо зростання інтересу до української пісні, — Mad Heads

У мікрофона працюють журналісти Любомир Ференс і Сергій Стуканов.

Сергій Стуканов: В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що найближчими роками очікуєте на українську культурну революцію. Що ви вкладаєте в це поняття?

Вадим Красноокий: Бурхливий розвиток сучасної української культури. В той критичний момент, який переживає наша країна, відбувається переосмислення багатьох ключових речей, в питаннях української культури спостерігається переоцінка цінностей. Підйом патріотизму очевидний, але його потрібно кудись спрямовувати.

Сергій Стуканов: Які цікаві бурхливі події спостерігаються в українському культурному житті?

Вадим Красноокий: Зростання інтересу до української пісні. Музикантів талановитих завжди було багато, але слухачів не вистачало. Та й всі радіостанції раніше копіювали російську інформполітику, а наші можновладці цим не переймались.

Сергій Стуканов: ВР ухвалила закон, що регламентує запровадження 35% квоти на пісні української мовою в ефірі українських радіостанцій. Чи справді це дасть якийсь поштовх українській музиці?

Вадим Красноокий: Ефір — це стратегічний ресурс, якій має діяти на користь державі, тому там має бути присутня державна мова в пріоритеті. А ми звикли до звучання російських пісень та шансону на провідних радіо хвилях, і це сприймається вже як стандарт того, що повинно звучати на радіо.

Сергій Стуканов: Я тримаю в руках ваш новий альбом, який вже є восьмим. На радіостанціях подекуди чути ваші старі пісні, такі як «Надія є» та «На морі». Чи пісні з цього альбому крутять на тих провідних радіостанціях?

Вадим Красноокий: Деякі провідні радіостанції жодного разу не ставили до ефіру пісні з нашого нового альбому, а раніше й старі не крутили. Тепер потроху починають, зокрема «Русское радио».

Сергій Стуканов: Ви буваєте з концертами в зоні АТО?

Вадим Красноокий: Ми бували там декілька разів з гуртом, я бував там сам просто з гітарою. Один з таких концертів був в Сєвєродонецьку після його звільнення, і це було для нас знаковим моментом, тому що там живуть родичі нашого тромбоніста, а ми за 10 років існування гурту там жодного разу не виступали. І проблема була не в публіці, яка, до речі, чудово сприймає наші виступи, тому що ми неодноразово виступали в шахтарських містечках. Блокування чинилось на рівні міської влади, коли мер в Сєвєродонецьку не хотів концертів україномовних гуртів в своєму місті. Тепер все помінялось, ми скористались тими змінами. На концерт прийшли тисячі наших людей з жовто-блакитними прапорами, говорили українською, багато було молоді. Ми тоді зрозуміли, що на Донбасі вже представлена рушійна сила, і це гарантує зміни в житті нашої країни.

Сергій Стуканов: Вашому проекту вже 25 років. Які зміни спіткали гурт за цей час?

Вадим Красноокий: За цей час відбулось багато змін, і зараз відбуваються чергові, тому що творчий процес вимагає постійних переосмислень. Зокрема, наш музичний стиль: протягом 12 років ми грали рокабілі, потім в нас з’явилась духова секція і ми заспівали українською, а до того — тільки англійською. Тепер ми граємо реггі, фольк, українські народні пісні, панк-рок і сучасну рок-музику.