На Купала можна було робити те, що не дозволялося в інші дні, - дослідниця

Як відзначали свято Івана Купала наші предки й чи актуальне воно нині?

Ведучi

Дмитро Тузов,

Василь Шандро

На Купала можна було робити те, що не дозволялося в інші дні, - дослідниця
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-06_pankova.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-06_pankova.mp3
На Купала можна було робити те, що не дозволялося в інші дні, - дослідниця
0:00
/
0:00

Про це розповіла дослідниця Анастасія Панкова – етнограф, старша наукова співробітниця НЦНК «Музей Івана Гончара»:

 

– На такі свята, як Різдво, Трійця, Купала можна було робити щось таке, що не можна робити в інші дні. Ми знаємо, що молодь затягувала воза на дах, щось крали в сусідів, десь палили вогнище. Все життя громади дуже суворо контролювалося зводом правил. Всі ці правила дуже суворо контролювали поведінку, але на ці свята молодь була вільна – вони робили дуже багато «штук», які зазвичай не можна було робити, але за це ніхто не карав і не засуджував.

– Є записи з різних частин Полісся, що на Купала прикрашали деревце. Десь це була береза, десь – груша чи сосна. На неї нав’язували лялечки з тканин або квіточки з паперу, а подекуди навіть свічки. Це деревце наряджали й воно мало бути більше, ніж у молоді з іншого кутка села. Надвечір у центр села сходилися з різних кутків: у кого вище деревце, а потім – хто швидше його втопить.

– Те, що в’язали на деревце, потрібно було потім позривати – жінки несли це до себе на город – щоб огірки в’язалися.

– Є джерела, в яких говориться про те, що діти, які були зачаті на це свято, не вважалися байстрюками. Громадою це сприймалося більш-менш нормально: не по всій Україні, але така лояльність була.

– Вогнищу приписували очисну, ритуальну дію. Щоб воно було класне, треба було вкрасти на нього соломи, десь вкрасти жердину.

– Ніч на Купала – це ще була ніч, коли відьми зліталися на свій шабаш. Тому в багатьох купальських піснях: «хто не вийде на Купайло, хай йому болить живіт, голова» і так далі. Дивилися, хто зібрався, а хто відсутній.

– Попіл від купальського вогнища намагалися розсипати, а головешки – втопити в воді, бо відьми чатували на цей попіл – його можна було кинути в молоко, щоб у хазяйки псувалося, чи кинути на подвір’я.

– Ми знаємо, що веснянки – це більше свято неодружених дівчат, хлопців. А от на Купала виходили прикрашати дерево молодиці – хлопці рубали його, але заміжні виходили прикрашати.

– Деякі музеї намагаються реконструювати це свято, хтось відновлює, але неможливо відновити Купала так, як це було колись, бо там інші смисли. Я вважаю, дуже добре, що це свято зберігається. Коли в свята є декілька смислів, декілька рівнів наповнення, тоді в нього більше шансів вижити.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.