facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

На війні у жінок перемагає материнський інстинкт

Леся Рой та Марина Юревич про гумор чоловіків на війні та подолання страху у жінок

На війні у жінок перемагає материнський інстинкт
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Леся Рой — солістка гурту «Телері», Марина Юревич — вокаліста гурту «Друге Сонце» про свій досвід волонтерства в зоні АТО

Андрій Куликов: Леся Рой завтра їде в зону АТО. Лесю, ви ж маєте готуватися до поїздки, а ви тут?

Леся Рой: А я завжди готова. Коли в мене канікули в школі, або є канікули, або можна відпроситися (дякую своєму керівництву), то їду, коли маю можливість. Я ж вчителька. Викладаю в музичній школі уроки гри на гітарі й сопілці. Педагогічний досвід мені дуже допомагає: не бачу великої різниці між моїми учнями 14-16 років і 40-річними, 50-річними солдатами. 

Андрій Куликов: А яку все ж різницю бачите? І що найбільш подібне?

Леся Рой: Подібне — те, що маленький хлопчик з дорослого чоловіка нікуди не дівається. А там, тим більше, бо немає сім’ї, яка нагадує, що треба бути дорослим.

Мені здається, що на війні більше відкривається прихована дитина в людях.

Андрій Куликов: Які пісні найбільше полюбляють слухати вояки в зоні АТО?

Марина Юревич: Коломийки. Радісні, оптимістичні пісні.

Леся Рой: Як казав мультяшний персонаж Фрімен: «Дайте мне что-то, чтобы я поржал». Звісно, люди в основному найбільше хочуть посміятися, трохи хочуть лірики. 

Андрій Куликов: Завтра Леся Рой вирушає на Луганщину разом з арт-десантом Сергія Архипчука. Марино, ви теж там були. Хто там слухає коломийки? Військові, що приїхали з західних областей?

Марина Юревич: Я була в Лисичанську, Станиці Луганській. Всі гарно приймали, місцеві жителі також і навіть часом плакали.

Андрій Куликов: Лесю, ви сьогодні прийшли із сопілкою і гітарою.

Леся Рой: Щоб показати: як можна виконати одну пісеньку на сопілці, не випускаючи з рук гітари. Пісня на вірш Артема Полежаки — великого сучасного українського поета. 

Як ти підеш на війну?
У тебе ж борги і кредити!
У тебе дружина і діти!
Як ти підеш на війну?

Як ти попреш у бій?
У тебе ж задишка і нирки!
У тебе живіт і печінка!
Як ти попреш у бій?

Як ти будеш вбивати?
Ти ж врізать не вмієш в рожу!
Ти муху вбити не можеш!
Як ти будеш вбивати?

Як ти будеш вмирати?
Ти ж силою духа кволий!
Ти в бога не вірив ніколи!
Як ти будеш вмирати?

Так я піду на війну.
Бо є в світі інші кредити,
Бо в мене жінка і діти.
Так я піду на війну.

Так я попру у бій.
Бо м’язи пора розім’яти,
Бо треба живіт зігнати.
Так я попру у бій.

Так я буду вбивати.
Бо бачив я їхні рожі,
Це муху я вбити не можу.
Так я буду вбивати.

А вмирати я не збираюся,
Бо в мене борги і кредити,
Бо в мене дружина і діти,
Бо в мене задишка і нирки,
Бо в мене живіт і печінка,
Бо врізать не вмію в рожу,
Бо муху вбити не можу,
А бог – то моя Україна,
Тож бережи мене, Боже!..

Адрій Куликов: Цей вірш Артем Полежака вам довірив?

Леся Рой: Ні, я почитую його сторіночку у Facebook, і побачила цей класний віршик. Мені здалося, що буде гарно взяти мотив старенької народної бретонської пісні (Береш у народу — береш у себе). Заспівала Артему. А він каже: «Взагалі я й музику придумав. Це моя пісня». І кажу: «Час нас розсудить». На одній зустрічі прозвучали обидва варіанти і мій сподобався солдатам більше.

Адрій Куликов: Ви здійснили акт цензури?

Леся Рой: «Віджала» в найкращих троєщинських традиціях.

Наталя Соколенко: Артем Полежака, до речі, є переможцем конкурсу «Стоп цензурі!». У травні починається новий набір, тож зголошуйтеся. Журі приймає роботи чотирма мовами: українською, російською, англійською і кримськотатарською.

Адрій Куликов: Леся Рой тут казала, що чоловіки на війні почуваються дітьми, а ким на війні почуваються жінки?

Марина Юревич: Я бачила жінок, які водять швидкі під обстрілами, залишивши вдома свої родини, дітей. Вони безстрашні, наче інопланетяни, але я, на жаль, не така.

Наталя Соколенко: Але ж ви там буваєте, попри страх. Як війна особисто впливає на вас?

Марина Юревич: Ви бачите яка я є. Я особисто, певно, змінилася. Можу тільки низько вклонитися тим людям, які туди їздять регулярно.

Леся Рой: Мені здається, коли у жінки спрацьовує материнський інстинкт, страх зникає. Я бачила в Маріуполі жіночку — директора одного з будинків культури. Коли там було багато сепаратистів, вибухи, стрілянина, вона щодня приходила на роботу: а раптом прийде якась дитинка? Вона безстрашно ганяла цих сепаратистів.

Це теж саме, коли кішка вистрибує на захист своїх кошенят перед найбільшою собацюрою.

Страх зникає, коли ти захищаєш своє.

Поділитися

Може бути цікаво

З 45 тисяч звернень про домашнє насильство 15% стосується дітей — Альона Кривуляк

З 45 тисяч звернень про домашнє насильство 15% стосується дітей — Альона Кривуляк

Рятував поранених у Кринках 13 днів — бойовий медик на псевдо «Регбіст»

Рятував поранених у Кринках 13 днів — бойовий медик на псевдо «Регбіст»