«Нам будують ідентичність на основі вестерну і шароварщини», — Горобчук

Анастасія Багаліка: Чому ви вирішили зайнятися музикою?

Богдан-Олег Горобчук: Нас тут троє поетів. Це, мабуть, одна з особлисвостей нашого гурту. А заробити — не про це йдеться. Елла перекладачка, ми з Тарасом піарщики. Гроші — не те, задля чого ми прийшли в музику.

Лариса Денисенко: Часто буває, що музика гарна, а слова — ні про що, липуча рима без змісту. Які у вас тексти?

Елла Євтушенко: Як на мене, зазвичай рівень музики відповідає рівню тексту. Щодо нашої поетики — дуже важливо, що у нас у всіх трьох є спільність образів, асоціацій, і завдяки цьому ми спрацювались.

Лариса Денисенко: Розкажіть про трек «У музеї космонавтики».

Тарас Єфіменко: Він написався випадково. У Житомирі, звідки родом Богдан-Олег, знаходиться музей космонавтики. Це пісня про наших батьків.

Богдан-Олег Горобчук: Вона про покоління людей, які вірили, що можна піднестися над буденністю в щось ідеальне. Нам намагаються побудувати іншу ідентичність на основі еклектичного образу з вестернізації і шароварництва. Складається враження, що української ідентичності не існує поза козацтвом, салом, горілкою. А насправді українська культура набагато ширша і крутіша, ніж це показується в інформаційному просторі.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про композиції «Вуса» та «Orlando Baptista».

Елла Євтушеко: «Вуса» — пісня про вусатого українського космонавта з Херсонщини Віталія Жолобова.

Тарас Єфіменко: А щодо «Orlando Baptista» — колись пан Курт Кобейн під час інтерв’ю розповідав про диск неіснуючої групи Orlando Baptista, і ми використали цей образ у пісні.

Богдан-Олег Горобчук: Наші пісні пронизані тонкою міфологією пізнього радянського періоду, коли радянська ідентичність не витримала атаку вестерну. Це в жодному разі не ностальгія за Радянським Союзом. Ми відчуваємо себе українцями. Але навіщо заперечувати все, що сталось?

Тарас Єфіменко: Ще один учасник нашого гурту — Олександр Власенко, він відомий діджей, пише музику.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про свою назву.

Тарас Єфіменко: Є у Львові айтішник Микола. Колись він танцював навколо телевізора, і Горобчук сказав: «Дивись — Микола і телевізор. Це майже назва гурту». Отак ми і вирішили, що якщо у нас буде гурт, назвемо його «Микола і телевізор».