«Громадське радіо»
Анастасія Багаліка: Популяризація науки — останнім часом доволі популярна тема для розмов, але як все складається з практикою?
Віктор Досенко: З практикою чудово складається. Це вибух і бум. Науковці і популяризатори науки зрозуміли, що шлях в Європу йде через знання.
Ще до Революції гідності з 2013 року почав працювати наш науково-популярний проект «Моя наука». І саме з нього все почалось. Ми зробили своєрідний маніфест: звернулися до вчених та до всіх небайдужих людей і сказали, що цьому суспільству не вистачає фахівців, експертної думки вчених, яких абсолютно не було чутно до Майдану. А після Майдану зійшла і продовжує сходити лавина популяризації науки.
Анастасія Багаліка: Як змінювався інтерес до науки протягом останніх 50-ти років?
Віктор Досенко: Інтерес до науки тривав все ХХ сторіччя. Після середини ХХ сторіччя наука домінувала як основна форма покращення життя людини. Тобто ми всі з вами живемо завдяки науці: завдяки її досягненням ми всі нагодовані та можемо лікуватися. Отже немає більш перспективного напрямку, ніж наука.
Є й фундаментальні знання: про космос, про еволюцію, про механізми існування всього живого. Те, що вважалось більш філософськими поняттями, зараз розкривається, пізнається, стає цікавим. І ці знання може ніколи не будуть корисними і монетизованими, але ці знання — наше розуміння ролі людини у всесвіті.
Андрій Сайчук: Ким зараз є науковець для людства? І наскільки розуміють його роль?
Віктор Досенко: Науковці — носії істини, люди, що мають талант розуміти. І ми залучаємо до навчальної діяльності якомога більше талановитих діточок, і в результаті серед них, можливо один з тисячі, виявить талант до розуміння. Це певною мірою унікальні люди, яких добрала певна ситуація. Якщо ми припинимо цей добір в Україні, що намагається зробити кожна українська влада, розуміючи, хто насправді керує процесом, то наша країна не буде мати шанс на розвиток.
Андрій Сайчук: Тобто наука — опонент нечесної політики?
Віктор Досенко: Безумовно. Я думаю, що політики нас знищують не тільки тому, що вони не розуміють, для чого їм наука, а ще й тому, що науковці мають критичне мислення.
Анастасія Багаліка: Як в Україні з журналами та програмами для науковців?
Віктор Досенко: Їх практично немає. Були спроби транслювати окремі проекти на Першому каналі. Скоріше популяризація науки йде зараз на вулицях Києва: по пабам, хабам, другім різним просторам. І там сучасні перспективні люди, бізнесмени збирають вчених, влаштовують інколи і не безкоштовні акції в Києві, в яких і я приймаю участь. Це волонтерсько-бізнесовий рух, який йде в маси, і люди тягнуться.
Андрій Сайчук: В нас є успіхи в ІТ-технологіях, але ми все ще літаємо на допотопних ракетах і досі не маємо ліків від раку.
Віктор Досенко: Рак зараз є виліковним захворюванням саме за рахунок досягнень медицини. Насправді, поєднуючи ранню діагностику і ліки, ми можемо спостерігати багаторічну ремісію захворювання.
Зараз вирішуються ті проблеми, в яких є попит, і цей попит визначає фінансування. Якщо є мільйони людей, хворі на гепатит С, то дослідження мають бути профінансовані. І вони були профінансовані, в результаті чого з’явився препарат для лікування цього захворювання.
Проблема раку зараз фінансується найбільше в медицині.