Розмова про політичні злочини та політичний розшук триста років тому зі старшим науковим співробітником Інституту історії України НАН України, кандидатом історичних наук, дослідником історії Гетьманщини, автором книжки «Слово і діло». Політичні злочини та політичний розшук в Гетьманщині XVIII ст.» Андрієм Бовгирею.
Андрій Бовгиря: У книзі йдеться про політичні злочини XVIII ст., у сучасному їхньому розумінні. Тоді вони не мали такого визначення. Йдеться про 500 злочинів проти держави, державного правління, образи честі монарха, самозванство, — усе, що тоді загрожувало стабільності держави. Говоримо про Гетьманщину, як частину російської імперії.
Гетьманщина була доволі автономною і не дозволяла втручатися у свої внутрішні справи, суспільство не реагувало на випадки негативних висловлювань проти царя, імперського правління та ніхто не доносив. Усе залишалося усередині. Після Полтавської битви 1709 року, це стало частиною суспільно-політичного життя, повсякдення, запанував страх, який не відпускав українське суспільство упродовж наступних кількох століть.
Андрій Бовгиря: Була процедура слідства. Після доносу включалася у роботу система політичного розшуку, яких було кілька упродовж століть. Зберігалося певне правонаступництво цих установ: від Таємної канцелярії до НК, НКВС. В Україні філіями цих установ були міністерська канцелярія, Малоросійська колегія. Займалися з-поміж усього розглядом випадків самозванства, образи імператорської честі.
В імперії у XVIII ст. був термін «зрада». Виступ Мазепи кваліфікувався як «велика зрада». Століттям раніше так само кваліфікувалися й інші зради гетьманів. Утім у XVIII ст. на престолі був Петро I, який намагався створити повноцінний сценарій з анафемою і гротескним «Орденом Юди». Це, на його думку, мало відвернути народ від свого колишнього гетьмана. Створити негативний імідж йому та послідовникам. Бо була небезпека повторення подій, неспокій у середині Гетьманщини. Були справи проти «мазепинців», людей, які позитивно висловлювалися про Мазепу, як справжнього гетьмана, і негативно про Петра, імперське правління, наступників. Існувала політична розрізненість: «влада вашого імператора» і «влада нашого гетьмана».
Політично нелояльні вислови бунтівників та порушників імперського спокою: «Мазепа помер, а мазепинці живі й будуть Москву гнати». Вислови з іншого боку: «Мало ми, вас, мазепинців, били». Справа Мазепи була найгучнішою. Про доноси до 1709 року широкі кола українського суспільства не знали. Була ще гучна справа Полуботка.
Андрій Бовгиря: За політичні злочини за часів Петра I карали на смерть, могли вирвати язика, відрубати руки, заслати до Сибіру. За часів Єлизавети карали батогами, смертної кари не було.
Про Петра I говорили, що він жорстокий, любить «пити кров»,«німець», диявол. Говорили так і в нас, і у них. У нас можна виділити кілька категорій лайливого ставлення до Петра: «Наш Мазепа свят, а ваш москаль — скурвий син», «Наш Мазепа буде на небі, а ваш цар — ні, бо (далі перелік його гріхів)».
Повідомлення доносу супроводжувалося формулою «слово і діло». Людина вигукувала цю сакраментальну фразу у публічному місці, чи говорила її якомусь урядовцеві й це означало важливість справи, про яку має повідомити донощик.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS