«Наш Мазепа свят, а ваш москаль — скурвий син»: як українці лаяли російських правителів триста років тому

Розмова про політичні злочини та політичний розшук триста років тому зі старшим науковим співробітником Інституту історії України НАН України, кандидатом історичних наук, дослідником історії Гетьманщини, автором книжки «Слово і діло». Політичні злочини та політичний розшук в Гетьманщині XVIII ст.» Андрієм Бовгирею.

Андрій Бовгиря: У книзі йдеться про політичні злочини XVIII ст., у сучасному їхньому розумінні. Тоді вони не мали такого визначення. Йдеться про 500 злочинів проти держави, державного правління, образи честі монарха, самозванство, — усе, що тоді загрожувало стабільності держави. Говоримо про Гетьманщину, як частину російської імперії.

Гетьманщина була доволі автономною і не дозволяла втручатися у свої внутрішні справи, суспільство не реагувало на випадки негативних висловлювань проти царя, імперського правління та ніхто не доносив. Усе залишалося усередині. Після Полтавської битви 1709 року, це стало частиною суспільно-політичного життя, повсякдення, запанував страх, який не відпускав українське суспільство упродовж наступних кількох століть.

Зародження системи політрозшуку

Андрій Бовгиря: Була процедура слідства. Після доносу включалася у роботу система політичного розшуку, яких було кілька упродовж століть. Зберігалося певне правонаступництво цих установ: від Таємної канцелярії до НК, НКВС. В Україні філіями цих установ були міністерська канцелярія, Малоросійська колегія. Займалися з-поміж усього розглядом випадків самозванства, образи імператорської честі.

В імперії у XVIII ст. був термін «зрада». Виступ Мазепи кваліфікувався як «велика зрада». Століттям раніше так само кваліфікувалися й інші зради гетьманів. Утім у XVIII ст. на престолі був Петро I, який намагався створити повноцінний сценарій з анафемою і гротескним «Орденом Юди». Це, на його думку, мало відвернути народ від свого колишнього гетьмана. Створити негативний імідж йому та послідовникам. Бо була небезпека повторення подій, неспокій у середині Гетьманщини. Були справи проти «мазепинців», людей, які позитивно висловлювалися про Мазепу, як справжнього гетьмана, і негативно про Петра, імперське правління, наступників. Існувала політична розрізненість: «влада вашого імператора» і «влада нашого гетьмана».

Політично нелояльні вислови бунтівників та порушників імперського спокою: «Мазепа помер, а мазепинці живі й будуть Москву гнати». Вислови з іншого боку: «Мало ми, вас, мазепинців, били». Справа Мазепи була найгучнішою. Про доноси до 1709 року широкі кола українського суспільства не знали. Була ще гучна справа Полуботка.

Кара за політичний злочин

Андрій Бовгиря: За політичні злочини за часів Петра I карали на смерть, могли вирвати язика, відрубати руки, заслати до Сибіру. За часів Єлизавети карали батогами, смертної кари не було.

Про Петра I говорили, що він жорстокий, любить «пити кров»,«німець», диявол. Говорили так і в нас, і у них. У нас можна виділити кілька категорій лайливого ставлення до Петра: «Наш Мазепа свят, а ваш москаль — скурвий син», «Наш Мазепа буде на небі, а ваш цар — ні, бо (далі перелік його гріхів)».

Повідомлення доносу супроводжувалося формулою «слово і діло». Людина вигукувала цю сакраментальну фразу у публічному місці, чи говорила її якомусь урядовцеві й це означало важливість справи, про яку має повідомити донощик.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS