Насірова теж не потрібно було закривати в СІЗО, — правозахисник Захаров

Так говорить директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, з яким ми зв’язались телефоном.

Тетяна Трощинська: Яка ваша позиція у справі екс-народного депутата Миколи Мартиненка від «Народного фронту» стосовно того, що Солом’янський районний суд відпустив його на поруки?

Євген Захаров: Я вітаю це рішення. Взагалі-то слід мати на увазі, що запобіжний захід у вигляді утримання під вартою, – це виключний захід.

Якщо є підстави, що він втече або буде заважати слідству, такий захід можна застосовувати, але, на мій погляд, Мартиненко довів, що такі висновки безпідставні. Він багато разів виїжджав за кордон і весь час повертався. Якби він хотів втекти, то він би це зробив давно.

Суддя задовільнив заяву про поручительство, і це добре, тому обирати запобіжний захід утримання в СІЗО людини, яка не представляє загрози для суспільства, не є нормальним.

Любомир Ференс: Пан Насіров також ніякої загрози для суспільства не приносив?

Євген Захаров: Я вважаю, що і Насірова теж не потрібно було закривати в СІЗО.

Бажання запроторити за грати всіх, хто є під слідством, — це радянський рудимент, він є помилковим

Тетяна Трощинська: І пана Єфремова? Там теж подібна ситуація була.

Євген Захаров: Ні, ще раз кажу: кожного разу суд має оцінити ризики: чи може людина впливати на свідків, чи буде вона з’являтися в органи слідства, чи є ризики втечі. І виходячи з кожної конкретної ситуації, суд має прийняти рішення.

Загальноєвропейський підхід — це виключний захід.

Любомир Ференс: Але, зважаючи на вагу Мартиненка, і ту кількість грошей, у розкраданні яких його звинувачують, можна подумати, що він може і втекти, і впливати на свідків?

Євген Захаров: Він багато разів мав можливість втекти, але не втік, чому ж він буде тікати далі?

Бажання запроторити за грати всіх, хто є під слідством, – це радянський рудимент, він є помилковим. На превеликий жаль, на цю помилку страждають як наші борці з корупцією, так і населення України.

А про те, що потім прийдеться платити великі компенсації за порушенні 5-ї статті Конвенції і те, що буде велика ганьба державі за дії, які порушують права людини, чомусь ніхто думати не хоче.

Жага до саджань – це вкрай погана ознака свідомості нашого суспільства. Вже забули, як масово саджали, і до чого це призвело.