Не розумію, коли зараз ставлять розважальну російську комедію, — Неда Неждана
Український театр майже не зазнав реформ з радянського періоду
Про актуальну українську драматургію, тему Майдану в театрі і презентацію антології «Майдан. До і після» розповідає Неда Неждана, письменниця, наукова співробітниця Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса.
Василь Шандро: Розкажіть про акцію, яку будете проводити?
Неда Неждана: Завтра (18 лютого — ред.) о 18 год. ми запрошуємо у Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса. Це буде презентація проекту, який називається «Майдан: до і після». Насправді, це не той проект, в якому є чіткий план і структура, а це такий собі вірус-процес, який ми запустили в сучасному театрі.
Почався він під час Майдану, коли Центр Леся Курбаса одразу висловив свою позицію. Ми навіть виносили старі декорації на барикади, брали участь у цьому всьому, і це все було дуже органічно. Тоді ж почали виникати п’єси. Почалося все з формування п’єс, потім виникла концепція. Ми довго шукали кошти, щоб це видати. Зараз видана книжка, яка так і називається «Майдан: до і після», в яку входить дев’ять п’єс.
Крім цього, це також сценічні читання фрагментів п’єс, презентації в інших містах з фото/відео, вистави. Тобто це цілий такий процес, але він не йде за якимось чітким планом. Ми запускаємо цю ідею, а ви, якщо хочете, — приєднуйтесь: як перекладачі, актори і т.д. Мене дуже хвилює, що український театр, на відміну від кіно, живопису, літератури, виявився дуже консервативним в цьому сенсі. Ми можемо порахувати на пальцях п’єси, які пов’язані з актуальною темою.
Тут є дві крайності: одні кажуть, що про це можна писати лише документальні тексти. Наша антологія, якраз, представляє різні: і документальні, й інші. Інші — це ті, хто каже — ні-ні-ні, тільки не Майдан, тільки не війна, адже нам потрібно годувати трупу, розважати публіку. Для мене це підлість. Не можу зрозуміти, коли в такий час ставлять розважальну російську комедію. Причому, в національному театрі.