Неефективними законами ми обмежуємо потік валюти в Україну —Андрій Саварець

Тетяна Трощинська: Яке значення експорту послуг для України?

Андрій Саварець: Експорт послуг з України досить великий. За даними Держкомстату, самих комп’ютерних послуг було продано на мільярд доларів США. Але у цій статистиці є лише «білі», офіційні цифри. Крім них, є ще фрілансери, прибуток яких становить близько 350 мільйонів доларів. Це означає, що у нас є резерв надходження валюти у країну, проте внаслідок неефективних бюрократичних процедур ми цей потік самі обмежуємо.

Тетяна Трощинська: Як саме виглядає ця бюрократія?

Андрій Саварець: Вам потрібно знайти контрагента, розробити контракт, надрукувати, підписати його, поставити печатку, надіслати поштою контрагентові, і він повинен зробити те саме і надіслати назад. Із цим ви йдете у свій банк і повідомляєте, що ви будете експортувати послуги. Також ви повинні зробити переклад документу. Наше законодавство у цьому напрямку створювалось на початку 90-з років. І тепер ми стикаємось із тим, що світ давно крокує вперед.

Ми сконцентрувались на цьому питанні, тому що для мікробізнесу це суттєва проблема. Наша законодавча ініціатива полягає у заміні зовнішньоекономічного договору коротким документом з необхідними реквізитами — так званим «invoice».

Василь Шандро: Як це все відбувається з іноменої сторони?

Андрій Саварець: За кордоном це врегульовано доволі чітко: на великих портадах є публічна оферта, де просто потрібно поставити галочку, що ти прочитав і погоджуєшся з умовами. Якщо цих 200 сторінок перекласти з англійської на українську, можна закривати свій бізнес. Тому ще одна наша ініціатива — заборонити банкам вимагати перекладу оферти з англійської. Я не думаю, що банкам цікаво займатися такою бюрократією, але вони змушені це робити, тому що над ними є Нацбанк.

Василь Шандро: Які шанси цього закону?

Андрій Саварець: Зацікавленість представляти ці питання у парламенті є, тому що, по-перше, це приплив валюти, а це нам зараз не зайве. По-друге, ми вивільняємо енергію підприємців на те, щоб вони заробляли гроші і платили податки, а не займалися паперовою роботою.